Одного разу вночі, коли його долали чергові кошмари дитинства, Останній вирішив втекти від них у двір. Там якраз відбувалося черговий злочин. Хлопчисько сподівався влізти в бійку. Ні, не врятувати когось від передчасної смерті, він хотів бійки, хотів відчути кров ворога. Забути в запалі люті всі болі і нещастя. Він все ще пам’ятав тепло домашнього вогнища, хоча і минуло вже шість зим з того часу. В свої десять років він багатьох убив і покалічив, і кожний його злочин відображений відтоді на тілі шрамом, в душі дірою. Зовні він став жорстоким, всередині все ще дитина, що любить і переймається.
Останній пройшов кілька кроків від дверей і почув черговий крик. Через мить чорною тінню він влетів в клубок з тіл, бійка була в самому розпалі. Не далеко від тих, що билися, хлопців до дерева притискалася молода дівчина в розірваному одязі. Саме її крик чула тепла літня ніч. Суперники різко розлетілися і тут же піднялися на ноги. Чотири хлопця стояли в колі в бойових стійках і троє з них дивилися на четвертого, як досвідчені вовки на загнаного зайця, хоча хлопчина такого враження не створював.
- Хлопці, не треба!.. – ридаючи, закричала дівчина.
Троє хлопців обернули до неї обличчя, повні ненависті і бажання, якого хлопчисько зрозуміти на той момент ще не міг – похоті.
- Мовчи, сука, і чекай, щас сосунка обробимо, тобою займемося! – промовив ватажок цієї банди.
- Біжи! – прокричав Останній, вже набираючи розгін для удару. Перший опонент відлетів убік, збитий швидше люттю, ніж силою хлопчини. Дівчина кинулася звідти зі швидкістю лані.
- Ми не будемо тебе вбивати, – прошипів з усмішкою головний серед банди, який помітив спину дівчини. – Ти нам все задоволення зіпсував, тепер заміниш її, – бридка посмішка ґвалтівника перетворилася на повноцінний оскал.
В стрій швидко повернувся впавший від першого нападу малого розбишака, потираючи підбите підборіддя:
- Гарна ідея, Вітор. Дозволиш першим?..
- Гаразд, але тільки тому, що першим постраждав від нього. – якось не добре промовив ватажок.
Всі так і стояли в бойових стійках. Молодий чаклун не намагався більше напасти. Вони разом і готові. А він один, молодший і слабший за них. Що ж, якщо вже поліз то тепер або підкоритися, або відбиватися. У його положенні захист – краще, що хлопчик міг зробити.
Хлопці однією командою почали оточувати його. Він відбивався, як міг, з величезною швидкістю ухилявся від прямих ударів і викручувався. На жаль, проти двох магів і воїна Храму, що майже закінчили навчання, такий як десятирічний чорнокнижник, що тільки почав навчання, не вистоїть. Якщо тільки пощастить...
Йому не пощастило. Хлопці таки примудрилися схопити хлопчиська. Ватажок і громила притиснули дитину до землі обличчям. А підбитий почав стягувати штани.
Останній не знав, що станеться, але нічого хорошого від хлопців не очікував, тому крутився як божевільний, намагаючись вирватися.
- Розслабся, приємніше буде! – засміявся ватажок.
- Он як вертиться! Нехай крутиться, так більше задоволення, – промовив перший мучитель вже готовий до дій. – Щас випробуємо цю пташку.
Мучителям не становило жодних проблем тримати хлопчика, з його положення сильно не побрикаєшся. А чотири сильних руки приправлених магією – для дитини як камінь зверху. Злі сльози почали застеляти очі. Через мить крик мимоволі вирвався з горла. Біль пропалила всі бар’єри. Втративши надію Останній, до хрускоту стиснувши зуби, пообіцяв собі, ніколи більше не програвати. Він стане найсильнішим, він помститься...
* * *
- Еміль, на вихід, – промовив плямистий, відкриваючи двері в камеру, які задзвеніли усіма своїми металевими зчленуваннями.
Я підняв погляд на кримінальників, весь цей час не промовивших жодного слова. Вони виглядали трохи збентеженими, мовчали. Я почав підніматися з лежачого стану, в який плавно переплив по ходу розповіді. Тут писклявий Кроль підскочив і почав мені допомагати. Від рухів рана знову почала кровоточити.