Тітка Ізабелла Гіслоп з дівочим прізвищем Мітчел була похмурою. Її тяжко скривдило те, що її дорогі склянки для шербету поставили біля кумедних старомодних плетених гачком серветок кузини Аннабель. Після цього їй уже неможливо було догодити.
— Сподіваюся, все пройде добре. Але в мене важке відчуття, що наближається нещастя, я це передчуваю. Ви вірите у знаки? Коли ми йшли видолинком, дорогу нам перебіг величезний чорний котисько. А щойно ми завернули у провулок, на першому ж дереві побачили шматок старої афіші, на якій було написано «синя руїна» — і це у трьох дюймах від мого обличчя.
— Це може віщувати вам біду, та Ільзі — навряд.
Тітка Ізабелла похитала головою. Вона не почувалася так, ніби все було гаразд.
— Кажуть, таких весільних суконь як Ільзині на острові Принца Едварда ще не було. Вважаєте таку екстравагантність правильною, панно Стар?
— Найдорожчі елементи вбрання були весільним подарунком від Ільзиних двоюрідних бабусь, які живуть у Шотландії, пані Гіслоп. До того ж, більшість з нас виходить заміж лише раз у житті.
Раптом Емілі згадала, що тітка Елізабет тричі виходила заміж, і подумала, чи не було в цьому збігові крапельки магії чорного кота.
Тітка Ізабелла холодно вийшла, а пізніше охоче всім розповідала: «Та панянка Стар стала геть нестерпною, відколи видала свою книгу. Вважає себе вправі кривдити, кого захоче».
Та перш ніж Емілі встигла подякувати Долі за визволення, втрапила в лещата інших Мітчелів. Одна тітка не схвалювала того, що інша подарувала пару вишуканих богемських скляних вазонів.
— Бессі Джейн ніколи не була надто чутливою. Дурний вибір. Діти обов’язково виймуть призми і загублять їх.
— Які діти?
— Як це — які? Діти, які в них народяться, звісно.
— Панна Стар покладе ті призми до книги, Матильдо, — з усмішкою сказав її чоловік. А тоді знов усміхнувся і прошепотів до Емілі:
— Чому ж сьогодні наречена не ти? Як це Ільза тебе витіснила, га?
Емілі була дуже вдячна, коли її нарешті покликали нагору, щоб допомогти Ільзі переодягтися. Хоча навіть там всюдисущі тітки та кузини патякали, відволікаючи її.
— Емілі, а пам’ятаєш той день першого літа, яке ми провели разом, коли ми з тобою полаялися через те, що не могли вирішити, кому з нас випаде честь грати роль нареченої в одній із наших невеликих п’єсок? Так от, зараз я почуваюся так, ніби лише гратиму наречену. Це все не насправді.
Емілі й сама почувалася так, ніби все було несправжнім. Але вже скоро, зовсім скоро все скінчиться і її залишать у благословенній самоті. А коли Ільза вбралась у свої весільні шати, вона подумки вирішила, що їх вишуканість виправдовує всю попередню метушню. Як же Тедді має її кохати!
— Ну хіба вона не схожа на королеву, — прошепотіла тітка Лаура, в голосі якої чути було обожнювання.
Емілі й сама вдягла свою синю сукню й поцілувала вмите дівоче обличчя під рожевими цяточками та перлами весільного серпанку.
– Ільзо, дорогенька, не вважай мене безнадійною вікторіанкою потому як я скажу, що сподіваюся, що ви «житимете довго і щасливо».
Ільза стиснула її руку, але засміялася — щоправда, трішечки занадто голосно.
— Сподіваюся, тітка Лаура не думає, буцім я згадую королеву Вікторію, — прошепотіла вона. — І в мене страшні підозри, що тітка Джейн Мілбурн молиться за мене. Її обличчя зрадило її, коли вона увійшла поцілувати мене. Мене завжди дратує, коли люди моляться за мене. А зараз, Емілі, зроби для мене ще дещо. Вижени всіх з кімнати — геть усіх. Я хочу декілька хвилин побути на самоті.
Якимось чином Емілі це вдалося. Тітки та кузини спурхнули донизу. Лікар Барнлі нетерпляче чекав у холі.
— Ви там скоро? Тедді і Гелсі чекають, коли ми їх запросимо до вітальні.
– Ільзі потрібно кілька хвилин наодинці з собою. О, тітко Ідо, я така рада, що ви дісталися сюди! — до огрядної дами, яка боязко підходила до натовпу. — Ми вже боялися, що у вас щось сталось і ви не прийдете.
— Щось таки сталося, — задихнулася тітка Іда, яка насправді була троюрідною сестрою. Незважаючи на свою задишку, тітка Іда була щаслива. Вона любила першою приносити звістки, а особливо лихі. — І лікар не міг мене забрати, тож я мусила взяти таксі. Сердешний Перрі Міллер — ви ж його знаєте, так? Такий розумний молодик… загинув у автокатастрофі приблизно годину тому.
Емілі здушено скрикнула, кидаючи шалений погляд на двері Ільзиної кімнати. Вони були ледве прочинені. Лікар Барнлі повторював:
— Перрі Міллер загинув. Боже милостивий, який жах!