Якось увечері, коли обидві тітки вийшли з дому, вона одягла своє плаття, щоб показати його Дінові. Дін прийшов провести з нею вечір, бо вже назавтра збирався в подорож до Єгипту. Рушили в сад. Емілі почувалася цілком дорослою, філософувала завзято, хоч безнастанно мусила піднімати поділ сукні, щоб не замочити його росою. У волоссі мала вона червону стрічку й більше, ніж будь-коли, виглядала, як зірка; так уявлялося Дінові. Коти супроводжували їх, мов який почет: Стоп, веселий та жвавий, і Майк, що незмінно панував над котячою братією у повітці Місячного Серпа. Коти з’являлися і зникали, проте Майк був єдиним котом Емілі, чийого авторитету, чийого високого становища ніщо не могло підважити.
Дін лаштувався до Єгипту, але знав, що, попри всі чужоземні враження, завжди матиме перед очима чудову картину: Емілі у святковому вбранні, зі своїми котами, в саду Місячного Серпа.
Розмовляли вони менше, як зазвичай. Мовчання витворювало дивний настрій. Дін вагався: хвилинами він ладен був відмовитися від подорожі й зимувати тут, неподалік Емілі. Найкраще було б і йому податися до Шрусбері. На цю думку він лише знизав плечима і засміявся. Це дитя не потребує його присутності, його стережуть — і пильно! — панни з Місячного Серпа. А, крім того, для своїх забав вона має інших товаришів. Так, вона ще дитина, але ж ця постава, ці глибокі, сповнені мудрості очі! Який-бо ніжний вигин шиї, які привабні пурпурові губки! Невдовзі вона буде жінкою, а втім, не для нього, не для Горбаня Пріста, з роду її батька. Чи не всоте повторював собі Дін, що дурні свої мрії він мусить відкинути, що треба вдовольнитися тим, що прирекла йому доля, — дружбою і сестринською ніжністю Емілі. Адже протягом найближчих літ вона неодмінно когось покохає, і то буде прекрасне, щасливе кохання, та ощасливить вона іншого чоловіка. Поза сумнівом, думав Дін уже цинічно, вона ті скарби розтринькає — розтринькає на якогось красунчика-манекена, не вартого навіть її мізинця.
Емілі ж думала, як сильно бракуватиме їй Діна. Сильніше, ніж дотепер. Це літо зблизило їх ще більше. Здружилися — нерозлийвода. Кожна розмова з Діном збагачувала її життя, її душу. Його мудрі, дотепні зауваження, сповнені гумору, а подеколи й сатири, розвивали її здібності. Були для неї стимулом і натхненням. А його компліменти, що їх вряди-годи говорив, додавали їй бадьорості та впевненості. Розумом цього не усвідомлювала, проте відчувала ясно. Тедді… гм… тепер вона знала, за що любила Тедді. Бо він був собою, Тедді був Тедді й ніким іншим. А Перрі… Перрі був милим, засмаглим, гостроязиким зухвальцем, якого не можна було не любити. Але Дін був цілком інакшим. Чим він приваблював — чаром Незнаного і Таємничого чи, може, досвідом, знаннями, душевною витонченістю, гіркотою з приводу речей, про які добре відав, однак ніколи про них не говорив? Цього Емілі не вміла собі пояснити. Знала тільки, що кожен у порівнянні з Діном бачився їй «тьмяним», навіть Тедді, хоч і любила його дужче, ніж будь-кого на світі. Дін задовольняв якусь невідкличну потребу її чутливої, багатої натури — і голодної, і спраглої, коли його не було поруч.
— Дякую, Діне, за все, чого ти мене навчив, — сердечно мовила вона, як зупинилися побіля сонячного годинника.
— Ти думаєш, Зіронько, що нічого мене не навчила?
— Я — тебе? Таж я ще така молода, так мало знаю і розумію…
— Ти навчила мене сміятися без гіркоти. Сподіваюсь, ти ніколи не звідаєш, що воно таке — гіркий сміх. Не дозволь тим людям зі Шрусбері зіпсувати себе, моя Зірко. Так радієш близькому від’їздові, що я не хочу лити тобі на тім’я холодну воду. Але краще, безпечніше, затишніше було б тобі тут… у Місячному Серпі.
— Діне! Я маю здобути освіту.
— Здобути освіту? Освіту не сьорбають ложечками алгебри і латини. Старий Карпентер навчив би тебе ще багатьох речей — і краще, і ґрунтовніше, ніж викладачі та викладачки Вищої школи у Шрусбері.
— Так чи так, а я вже не можу відвідувати Чорноводську школу, — сперечалася Емілі. — Я буду в ній найстаршою, бо всі мої ровесники їдуть до Шрусбері. Не розумію тебе, Діне. Я гадала, ти будеш радіти з мого від’їзду до Шрусбері, з дозволу тітки Елізабет.