Жінка розсміялася.
— А я чомусь сподівалася, що буде цікавіше, — промовила вона, зістрибуючи зі скельного уступу на траву.
55
Для Немез цей день видався довгим і нудним. Вона подрімала кілька годин і прокинулась лиш тоді, коли відчула деформацію простору: за п'ятнадцять кілометрів від неї активувався портал. Жінка піднялася скелями на кілька метрів і, сховавшись серед бурелому, стала чекати на наступний акт п'єси. Як на неї, він виявився фарсом. Немез бачила, як об'єкт і його супутники втратили пліт і попадали у воду, як незграбно рятувалася штучна людина — штучна людина без штучної руки, подумала жінка, і це її розсмішило, а потім Немез доволі зацікавлено спостерігала за появою Ктиря. Звісно, вона знала, що Ктир десь поряд, бо його переміщення в континуумі також викликало зсуви, подібні тим, що їх спричинило відкриття порталу. Радамант навіть перемкнулася на прискорення часу, аби роздивитись, як Ктир зайшов на середину ріки та відлякував людей. Це її спантеличило: навіщо стара залізяка це робить? Чи то він відганяє людей від пастки з яйцями щипавки, чи, наче слухняна вівчарка, жене їх просто на неї? Немез знала, що відповідь залежить від того, хто саме послав сюди із завданням це дурне колюче чудовисько.
А втім, без різниці. У Корді вважали, що Ктиря створив і відіслав назад у минуле Абсолютний Інтелект, рання його версія. Було відомо, що Ктир зазнав поразки і знову буде переможений у битві, що станеться у віддаленому майбутньому між неопереним людським абсолютним розумом і зміцнілим ТК. Тобто цей Ктир, як не крути, та був невдахою, а в цій подорожі він взагалі як п'яте колесо у возі. Немез він цікавив тільки через сподівання, що Ктир зможе додати до її елементарного завдання хоч трохи гостроти.
Тепер, дивлячись на виснажених людських істот і на андроїда, що в комі валявся на травичці, Немез відчула, що їй набридло пасивне спостереження. Перевіривши, чи висить на поясі мішечок для зразків, і вставивши у браслет, що щільно охоплював її руку, чіп із пасткою Сфінкса, вона спустилася зі скелі на низький трав'яний берег.
Той хлопець, Рол, опустився на одне коліно й лаштував лазер малої потужності. Немез не змогла стримати посмішки.
— Невже ти збираєшся застосувати це проти мене? — запитала вона.
Хлопець не відповів. Він підняв лазер. Немез подумала, що коли той спробує осліпити її з цієї штуковини — а на що та рушниця іще годиться? — вона перемкнеться на прискорення і, не вимикаючи променю, запхне хлопцю цей дурний лазер у пельку, аби він вийшов аж із дупи.
Енея вперше подивилися на неї. Немез зрозуміла, чому Корд нервує через потенціал цієї юної людської істоти: дівчинку мерехтливим сяйвом оточували елементи доступу до Поєднувальної Безодні. Але Немез бачила й інше: знадобиться ще багато років, поки дівчинка зможе скористатися зі свого потенціалу. Весь цей Sturm und Drang, уся ця божевільна терміновість була ні до чого[162]. Ця людська дитина не тільки ще не розвинула до кінця своїх сил, вона ще навіть не здогадувалась, навіщо її цими силами обдаровано.
Тепер Немез могла собі зізнатись: у неї була тривога, тінь тривоги, чи в останню мить не створить це дівчисько певних проблем, якимось чином під'єднавшись до Безодні. І коли виявилось, що тривога була даремною, Немез відчула навіть щось схоже на розчарування.
— А я чомусь сподівалася, що буде цікавіше, — промовила вона вголос і підійшла до Енеї ще на крок.
— Чого вам треба? — вигукнув юнак, Рол, намагаючись звестися на ноги. Немез бачила, що він витратив усі свої сили, витягуючи з води своїх друзів.
— Від тебе мені нічого не треба, — відказала вона ліниво. — І від твого синього приятеля, котрий помирає, теж. А от з Енеєю я хочу перекинутись кількома слівцями, — Немез смикнула головою в напрямку сусіднього гайка, який вона густо засіяла протипіхотними мінами. — Чому б тобі не прихопити свого голема[163] й не зачекати отам, під деревами, поки дівчинка до вас не приєднається? Ми кілька хвилинок тишком-нишком поговоримо собі, і вона твоя, — жінка наблизилася ще на крок.
— Не підходьте, — сказав Рол, націлюючись лазерним ліхтариком.
Немез підняла руки вгору, вдаючи переляк.
— Ой, не стріляй, приятелю, — заблагала вона. Жінка не хвилювалася б і тоді, якби цей лазер був у десять тисяч разів потужніший.
— Назад, — скомандував Рол. Він тримав палець на кнопці. Іграшковий лазер був націлений просто в очі Немез.
— Добре, добре, — мовила жінка.
Вона відступила на крок і перетворилась на блискучу хромовану фігуру, яка тільки абрисами нагадувала людину.
— Роле! — закричала Енея.
Усе це набридло Немез. Вона перемкнулась на прискорення. Люди перед нею перетворилися на живу картину. Рот в Енеї був відкритий, вона продовжувала щось говорити, але повітря теж застигло. Завмерла на місці стрімка ріка, так наче це був фотознімок із неймовірно короткою витримкою. Зависли в повітрі бризки. Ще одна крапля води застигла під мокрим підборіддям Рола.
Ковзнувши вперед, Немез забрала лазер із руки хлопця. Спокуса вчинити з ним так, як вона намірилась, була великою, а тоді ще повернутись до нормального часу та подивитись, як їм усім це сподобається. Але краєчком ока вона бачила Енею, з рукою все ще стиснутою в кулак, і це нагадало жінці, що спочатку треба зробити справу, а тоді вже розважатися.
Немез знову на частку секунди перемкнулася, зняла з пояса мішечок для зразків, ще раз трансформувалась у хромовану скульптуру, підійшла до дівчинки, що й надалі сиділа біля андроїда, піднесла розкритий мішечок під підборіддя дитини, наче баскетбольний кошик, що чекає на м'яч, а тоді перетворила руку у довге лезо, таке ж гостре, як ті мононитяні дроти, що їх розвісила вона над рікою.
Немез посміхнулась за своєю хромованою личиною.
— Прощавай... мала! — промовила вона. Жінка чула їхню розмову, коли ця трійця була ще за кілометри звідси.
Її смертоносна рука почала свій вбивчий рух.
— Що там, до дідькової матері, коїться? — вигукнув капрал Кі. — Я нічого не бачу!
— Спокійно, — наказав де Сойя.
Обидва чоловіки сиділи у своїх командних кріслах, припавши до моніторів телескопа.
— Немез перетворилася... не знаю... на якесь металеве лайно, — сказав Кі, ще раз передивляючись відео у куточку екрана й водночас стежачи за картинкою внизу, що весь час змінювалась, — а потім зникла!
— І радар її не бачить, — сказав де Сойя, швидко перемикаючись на різні режими. — Інфрачервоне зображення — її немає... хоча температура в тому районі піднялася майже на десять градусів за Цельсієм. Інтенсивна іонізація.
— Місцева буря? — запитав здивований Кі. Перш ніж де Сойя встиг відповісти, Кі показав на монітор: — Дивіться! Там, унизу, дівчинка... Щось із тим хлопцем...
— Це Рол Ендіміон, — мовив де Сойя, намагаючись зробити чіткішим зображення на моніторі. Висока температура, а ще атмосферна турбулентність робили картинку нечіткою, «хвилястою», хоч комп'ютер докладав усіх зусиль, аби її оптимізувати. «Рафаїл» тримався на висоті 280 км над гіпотетичним рівнем моря на Божегаї, що було значно нижче за зручну геостаціонарну орбіту, і корабель із параноїдальною впертістю повідомляв про загрозу через розширення атмосфери та молекулярне нагрівання корпусу.
Отець-капітан де Сойя побачив достатньо, аби прийняти ухвалу.
— Вимкнути всі бортові системи та підтримувати життєзабезпечення на мінімальному рівні, — наказав він. — Збільшити потужність термоядерного рушія до ста п'ятнадцяти відсотків, прибрати носові захисні поля. Перейти на тактичний режим.
— Це небезпечно... — почав було заперечувати корабель.
— Скасувати голосове реагування корабля. Скасувати всі протоколи з безпеки, — гаркнув де Сойя. — Наказ рівня дельта-дев'ять-дев'ять-два-нуль. Пріоритет, визначений папським монідиском. Підтвердити виконання через письмове повідомлення.
Моніторами побігли колонки параметрів, накладаючись на картинку з поверхні планети, що й надалі змінювалась. Кі дивився на все це, вибалушивши очі.
162
«Буря і натиск» (нім. Sturm und Drang) — період в історії німецької літератури (1767-1785), пов'язаний із відмовою від культу розуму, притаманного класицизму, на користь яскравої емоційності та опису крайніх проявів індивідуалізму, інтерес до яких характерний для преромантизму. Назва літературного руху походить від назви однойменної драми німецького письменника Фрідріха Максиміліана фон Клінгера.
163
голем, ґолем (