Отець де Сойя кліпнув. Чи можливо таке, що вони притягли його сюди, до Ватикану, аби покарати за читання у дитинстві «Пісень»? Він розповів про цей гріх на сповіді двадцять років тому, відбув епітимію, і відтоді крамольної поеми не перечитував. Він зашарівся.
— Усе нормально, мій сину, — розсміявся кардинал Лурдусамі. — Кожний із нас колись впадав у цей гріх... Надто великою є цікавість, а заборонений плід найприємніший... Усі ми колись читали цю поему. Ти пам'ятаєш, що ця жінка, Ламія, мала плотські стосунки з кібридом Джона Кітса?
— Приблизно, — відповів де Сойя і поквапився додати: — Ваша Превелебносте.
— А ти знаєш, хто такий Джон Кітс, мій сину?
— Ні, Ваша Превелебносте.
— Був такий поет, ще до Гіджри, — пояснив кардинал своїм лунким голосом.
Високо над їхніми головами всіяний зорями небосхил прорізали блакитні плазмові хвости трьох спускових апаратів Пакса. Отець-капітан де Сойя, навіть не кинувши на них оком, визначив, якого вони класу і яке несуть озброєння. Його не дивувало, що він не пригадує такої подробиці, як ім'я поета з «Пісень», бо навіть дитиною Федеріко де Сойя значно більше полюбляв читати про машини та великі космічні битви, ніж про якісь давні, ще догіджрині часи. А про якісь вірші годі й говорити.
— Жінка з богохульної поеми — Брон Ламія — не тільки мала стосунки з тим кібридом-потворою, — продовжив кардинал. — Вона народила дитину від тієї істоти.
— Я й не знав, що кібриди... тобто, я маю на увазі... я гадав, що вони... ну... — здивовано звів брови де Сойя.
Кардинал Лурдусамі реготнув:
— Стерильні? Так само, як андроїди? Ні. Ці негідники Штінти зробили клон чоловіка. А той чоловік запліднив цю доньку Єви.
Де Сойя кивнув, хоча для нього в усій цій балаканині про кібридів та андроїдів було не більше сенсу, ніж якби вони розмовляли про грифонів і єдинорогів. Колись такі існували. Наскільки він у курсі, сьогодні жодного з них не залишилося. Мозок капітана де Сойї шалено працював, намагаючись доглупати, яким боком в усьому Божому Всесвіті він причетний до цієї маячні про мертвих поетів і вагітних жінок?
Наче відповідаючи на невисловлене питання де Сойї, адмірал Марусин сказав:
— Дівчинка, зображення якої ви бачите перед собою, капітане, і є цією дитиною. Вона народилась у Брон Ламії на Гіперіоні вже після знищення кібрида-химери.
— Вона не є цілком людською істотою, — прошепотів кардинал. — Хоча тіло її батька... кібрида Кітса... було знищене, його сутність у вигляді штучного інтелекту зберігалася в шунті петлі Шрена.
Адмірал Марусин теж нахилився ближче, наче інформація призначалася тільки для їхньої трійці.
— Ми гадаємо, що ця дитина спілкувалася із сутністю Кітса, захованій у петлі Шрена, навіть до свого народження, — неголосно промовив він. — Ми майже впевнені, що цей... ембріон... спілкувався з ТехноКордом через особистість цього кібрида.
Де Сойя відчув бажання перехреститися. Але втримався. Усе, що він читав, чому його вчили, у що він вірив, тепер підказувало, що ТехноКорд — це втілення зла, наймогутніший прояв диявола в новітній історії людства. Знищення ТехноКорду врятувало не тільки конаючу церкву, а й людство як таке. Де Сойя спробував уявити, чого могла навчитися ще не народжена людська душа від цих інтелектів, які не мали ні тіла, ні душі.
— Дитина несе небезпеку, — прошепотів кардинал Лурдусамі. — Навіть незважаючи на те, що після Падіння порталів вдалося позбутись ТехноКорду, і на те, що тепер Церква забороняє машинам, котрі не мають душі, мати справжній розум, ця дитина запрограмована бути агентом повалених Штінтів... агентом диявола.
Де Сойя потер щоку. Раптом він відчув страшенну втому.
— Ви кажете про неї так, наче вона все ще жива, — неголосно зауважив він. — І все ще дитина.
Кардинал Лурдусамі змінив позу, і його шовкова мантія зашурхотіла.
— Вона жива. І вона все ще дитина, — якось лиховісно пролунав його баритон.
Де Сойя знову подивився на голограму дівчинки, що коливалася між ними.
— Кріогенна фуга? — запитав він.
— На Гіперіоні існують Гробниці часу, — пророкотав Лурдусамі. — Одна з них, та, що зветься Сфінкс, як ви можете пам'ятати з поеми або з історії Церкви, використовувалася для стрибків у часі. Ніхто не знає, як вона працює. Для більшості людей вона взагалі не працює, — кардинал поглянув на адмірала, а тоді перевів погляд на священика-капітана. — Ця дитина зникла у Сфінксі двісті шістдесят чотири стандартні роки тому. Уже тоді ми знали, що вона несе загрозу для Пакса, але ми запізнилися на кілька днів. Ми маємо надійну інформацію, що вона вийде з гробниці за неповний місяць, стандартний... усе ще дитиною. Усе ще смертельно небезпечною для Пакса дитиною.
— Небезпечною для Пакса... — повторив де Сойя. Усе це не вкладалося в його голові.
— Його Святість передбачив цю небезпеку, — прогримів кардинал Лурдусамі. — Майже триста років тому Господь обрав Його Святість для Свого одкровення про загрозу, яку може становити ця бідолашна дитина, і тепер Його Святість має відвернути цю загрозу.
— Я не розумію, — зізнався отець-капітан де Сойя. Голограма зникла, але він ще бачив перед собою невинне обличчя дитини.— Як ця маленька дівчинка могла загрожувати Паксу тоді чи може загрожувати тепер?
Кардинал стиснув руку де Сойї.
— Вона — агент ТехноКорду. Вона проникне в Тіло Христове як вірус. Його Святості було відкрито, що дівчинка матиме надлюдську могутність. Одним із проявів цієї могутності стане здатність переконувати вірян зректися світла вчення Божого, відмовитись від спасіння душі заради служіння дияволу.
Де Сойя кивнув, хоча він усе ще нічого не розумів. Його праве передпліччя нило від тиску міцної руки кардинала.
— А що я повинен зробити, Ваша Превелебносте?
Відповів адмірал Марусин.
— Із цієї хвилини, — гаркнув він, і гаркнув так голосно, що де Сойя після усіх пошептів на напівшепотів аж здригнувся, — ви звільнені від виконання своїх військових обов'язків, отче-капітане де Сойя. І з цієї ж хвилини приступаєте до єдиного завдання: знайти цю дитину... цю дівчинку... і повернути її у Ватикан.
Мабуть, кардинал помітив спалах тривоги в очах де Сойї.
— Сину мій, — сказав він, і його громоподібний голос пролунав цього разу м'яко, — ти хвилюєшся, що дитина може постраждати?
— Так, Ваша Превелебносте, — зізнався де Сойя, питаючи себе, чи не буде це коштувати йому звільнення.
Хват Лурдусамі послабився, перетворившись на дружній дотик.
— Ти можеш бути впевнений, сину мій, що ніхто з прислужників Святого Престолу... ніхто з Пакса... не має наміру скривдити малу дитину. Навпаки, Його Святість проінструктував нас... а тепер інструктує й тебе, що другочерговим завданням є захистити цю дівчинку від будь-якої шкоди.
— А першочерговим вашим завданням є повернути її сюди... на Пацем. Передати в руки представництва Пакса тут, у Ватикані, — втрутився адмірал.
Де Сойя, зглитнувши, лише кивнув головою. «Чому я?» — повсякчас крутилося йому на умі, але вголос він сказав:
— Так, сер. Мені зрозуміло.
— Ви отримаєте монідиск із повноваженнями, наданими Папою, — продовжив адмірал. — Ви можете вимагати від місцевої адміністрації Пакса будь-яких матеріальних або людських ресурсів, будь-якої допомоги. Щодо цього у вас є запитання?
— Ні, cep, — рішуче відізвався де Сойя. Проте в голові у нього була каша. Папський монідиск наділить його владою більшою за ту, яку мають правителі планет, що належать до Пакса.
— Вас буде переміщено до системи Гіперіона сьогодні ж, — вів далі адмірал тим самим наполегливим і беззаперечним командним тоном. — Капітане By!
Ад'ютант зробила крок уперед і вручила де Сойї червону папку з диском. Отець-капітан схилив голову, але подумки він волав: «До системи Гіперіона... сьогодні... Кур'єрський корабель класу Архангел! Знову вмирати. Біль. Ні, любий Ісусе, Господи Боже! Пронеси повз мене сю чашу!».
— Ви отримаєте у своє розпорядження наш найновіший і найтехнологічніший кур'єрський корабель, капітане, — повідомив Марусин. — Він аналогічний тому, що доправив вас до системи Пацема, але він може перевозити шістьох пасажирів, несе озброєння того ж рівня, що й ваш попередній корабель-факельник, і на ньому встановлено автоматичну систему воскресіння.