Енея уважно подивилася на мене.
— То цей фокус із воскресінням через хрестоформу дійсно працює?
— Ще й як!
— Тоді чому ти не... прийняв хреста?
Уже втретє за останні дні я не міг знайти відповіді на це запитання. Я знизав плечима.
— Через упертість, я так собі гадаю. Я впертий. Крім того, такі, як я, замолоду не хочуть про це думати — ми ж збираємося жити вічно, хіба ні? — а тоді, коли роки починають даватися взнаки, навертаються в іншу віру.
— Ти теж так зробиш? — Її темні очі пронизували мене до печінок.
Я хотів знову знизати плечима, але стримався. Проте зробив відповідний жест рукою.
— Не знаю, — я ще не розповідав їй про мою страту і про наступне воскресіння у Мартіна Силена. — Не знаю, — повторив я.
А. Беттік підійшов до голографічної ніші.
— Я хотів би повідомити, що ми завантажили на корабель величезний запас морозива. Із різними наповнювачами. Чи можу я запропонувати комусь із вас скуштувати трохи?
Тільки-но я подумки сформулював фразу, яка мала нагадати андроїдові, що він не є прислужником у цій подорожі, як Енея випередила мене, заволавши:
— Так! Мені шоколадне!
А. Беттік усміхнувся і вклонився. Відтак повернувся до мене:
— Пан-Ендіміоне?
Це був довгий день: мандрівка на килимі-літуні Лабіринтом, піщана буря, кривава бійня — вона сказала, що це був Ктир! — і мій перший міжзоряний політ. Дійсно, ще той день...
— Шоколадне, — відповів я. — Так. Шоколадне, без жодних сумнівів.
20
Із п'ятірки сержанта Ґреґоріуса вціліли капрал Бассін Кі та стрілець Аранвал Гаспа К. Т. Реттіґ. Кі, низенький, приземкуватий, але напрочуд жвавий, рухався блискавично, хутко все схоплюючи. Реттіґ, високий, майже такий же на зріст, як гігант Ґреґоріус, поряд із атлетичним сержантом здавався ще худорлявішим. Реттіґ народився на Територіях Кільця, а саме на астероїді Ламберта[71], і, як усі астероїдяни, мав шрами від радіаційних опіків, і хоча на вигляд був геть чисто тобі скелет, але тримався з гідністю. Де Сойя довідався, що Реттіґ уперше ступив на повноцінну планету з нормальною гравітацією тільки в двадцять три роки. РНК-терапія й інтенсивні фізичні вправи у військовій школі Пакса загартували й зміцнили рядового, зробивши його здатним битися у будь-якому світі. А.Г.К.Т. Реттіґа зарахували до резерву через поганий слух. Але ця вада допомогла йому навчитись уважно слухати, чітко виконувати накази і — як засвідчила бійня на Гіперіоні — успішно виживати.
Капрал Кі вирізнявся балакучістю, особливо у порівнянні з мовчазним Реттіґом. Уже в перший день обговорення операції Кі своїми питаннями та коментарями продемонстрував проникливість і здатність мислити чітко й логічно. І це попри певне затуманення свідомості внаслідок нещодавнього воскресіння.
Усі четверо чоловіків пережили досвід смерті як сильне потрясіння. Де Сойя намагався переконати їх, що кожного наступного разу це переноситься легше, але його власні фізичний і ментальний стани не дозволяли йняти віри цим підбадьорюванням. Без порад і процедур лікарів, без священиків, котрі зустрічали воскреслих, усі четверо давали раду своєму стану як самі знали. Їхня нарада першого дня, коли вони прокинулись у космічному просторі біля Парваті, часто переривалася через стомлюваність чи емоційні зриви. Лише сержант Ґреґоріус навіть взнаки не давав, що пережите стало для нього шоком.
На третій день вони зібралися у крихітній кают-компанії «Рафаїла», аби скласти остаточний план дій.
— Через два місяці й три тижні корабель має переміститися в цю систему. Він з'явиться менш ніж за тисячу кілометрів від нашої позиції, — сказав отець-капітан де Сойя, — і ми маємо бути впевненими, що перехопимо його і затримаємо дівчинку.
Ніхто зі швейцарських гвардійців не запитав, навіщо потрібно затримувати дівчинку. Ніхто не збирався обговорювати це питання, якщо командир — де Сойя — не зволить їм цього повідомити. За потреби кожен помре, виконуючи загадковий наказ.
— Нам невідомо, хто ще перебуває на борту того корабля, так? — запитав капрал Кі.
Вони вже обговорювали цей пункт, але в ці перші дні їхніх нових життів пам'ять ще інколи підводила.
— Невідомо, — підтвердив де Сойя.
— Нам невідомо, яке озброєння на тому кораблі, — вів капрал Кі далі, так наче зачитував список із голови.
— Правильно.
— Нам невідомо, чи місцем призначення того корабля є Парваті.
— Правильно.
— Можливо, — продовжив капрал Кі, — що той корабель хоче зустрітися тут з іншим кораблем... або дівчинка збирається зустрітися з кимось на цій планеті.
Де Сойя кивнув.
— На «Рафаїлі» нема таких сенсорів, як на моєму факельнику, але ми прочісуємо весь простір між Хмарою Оорта й Парваті. Якщо якийсь корабель переміститься раніше за корабель із дівчинкою, ми дізнаємося про це негайно.
— Корабель Вигнанців? — запитав сержант Ґреґоріус.
Де Сойя заперечливо підняв руки.
— Усе це тільки припущення. Можу сказати вам: вважається, що ця дитина становить загрозу для Пакса, тому слушним є висновок, що Вигнанці — якщо тільки їм відомо про її існування — можуть спробувати захопити дівчинку. Ми повинні адекватно відреагувати на таку спробу.
Кі потер свою гладку щоку.
— Мені якось не віриться, що ми можемо стрибнути додому за один день, якщо забажаємо. Чи полетіти по допомогу.
Домом для капрала Кі була Республіка Джамну на планеті Денебі-Драй[72]. Чому немає жодного сенсу звертатися по допомогу, вони теж уже обговорювали — найближчий до них бойовий корабель Пакса «Св. Антоній» і без того мав за наказом де Сойї розпочати переслідування дівчинки.
— Я зв'язався по променевій спецлінії з командувачем гарнізону Пакса на Парваті, — сказав де Сойя. — Згідно із комп'ютерним реєстром, гарнізон має у своєму розпорядженні лише корабель орбітального патрулювання та два апарати «Скельний стрибун». Я наказав йому вивести всі кораблі на оборонні позиції в навколомісячному просторі, на всіх напланентних постах оголосити стан бойової готовності та чекати на подальші накази. Якщо дівчинка навіть промине нас і сяде на Парваті, Пакс її знайде.
— А що це за світ — планета Парваті? — поцікавився Ґреґоріус, як завжди миттєво привертаючи до себе увагу своїм громоподібним голосом.
— Цей світ заснований неоіндуїстами невдовзі після Гіджри, — пояснив де Сойя, який знайшов усю потрібну інформацію в бортовому комп'ютері. — Це пустельний світ. Для людей тут недостатньо кисню, атмосфера складається переважно з вуглекислого газу. Спроби терраформування не були успішними[73], тому людям довелося пристосовуватись до місцевих умов. Населення ніколи не було значним — кілька десятків мільйонів перед Падінням. Зараз на Парваті мешкає менше півмільйона людей, і більшість — в одному великому місті, що зветься Ґанді[74].
— Християни? — запитав Кі.
Де Сойя здогадався, що запитує він не з пустопорожньої цікавості: Кі ніколи не ставив запитань навмання.
— Кілька тисяч у Ґанді навернулися, — відповів де Сойя. — Збудовано новий кафедральний собор, Святого Малахії. Більшість народжених знову — це успішні бізнесмени, зацікавлені в приєднанні до Пакса. Вони переконали планетарний уряд, такий собі обраний олігархат, запросити до себе гарнізон Пакса. Це сталося приблизно п'ятдесят стандартних років тому. Вони мешкають майже у загумінкових світах, то хоч-не-хоч, а мусять стерегтися Вигнанців.
Кі кивнув.
— Я лише хотів знати, чи гарнізон може розраховувати, що населення сповістить про посадку корабля з дівчинкою.
— Не варто на це сподіватися, — відказав де Сойя. — Дев'яносто дев'ять відсотків планети — це пустка; там або ніхто ніколи не селився, або поселення знову перетворилися на пустелю, вкриту дюнами та лишайником. Більшість населення купчиться навколо Ґанді й працює в бокситових копальнях Але дівчину відслідкує орбітальний патруль.
71
187 Ламберта (187 Lamberta) — астероїд головного поясу, відкритий 11.04.1878 р. Названий на честь Йоганна Генріха Ламберта
72
Джамну
73
терраформування
74
Магатма Ґанді, Ґанді, Могандас Карамчанд Ґанді (02.10.1869 — 30.01.1948) — індійський державний і політичний діяч, національний герой. Один із керівників та ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Сформулював філософію ненасильства, що вплинула на національні та міжнародні рухи прихильників мирних змін.