— Якщо вона дістанеться планети, — зауважив Ґреґоріус.
— А вона туди не дістанеться, — підсумував отець-капітан де Сойя. Дотиком пальця він викликав на монітор, вмонтований у стільницю, схему, яку підготував заздалегідь. — Ось план перехоплення. Ми з вами трохи подрімаємо до часу «П», часу переміщення, мінус три дні. Не хвилюйтесь і пам'ятайте, що фуга не дає такого бодуна, як воскресіння. Півгодини, щоб оговтатися, і ти знову в нормі. Отже... за три дні до часу «П» нас розбудять. «Рафаїл» намотуватиме петлі ось тут... — він тицьнув у точку на відстані приблизно дві третини еліптичної траєкторії. — Ми знаємо, на якій швидкості їхній корабель перейшов у стан с-плюс, а це означає, що нам відома швидкість, з якою вони виходитимуть із цього стану... це буде десь три сотих швидкості світла... Тоді, якщо вони сповільнюватимуться на підході до Парваті з тим самим коефіцієнтом, із яким залишали Гіперіон, то... — екран заповнили графіки траєкторії та часові таблиці. — Це гіпотетичні розрахунки, але точку їхнього переміщення можна обчислити точно... Вони з'являться тут, — отець-капітан торкнувся ручкою червоної точки на відстані десяти а.о. від планети. — А ось тут ми їх перехопимо, менше ніж за хвилину після переміщення.
Ґреґоріус схилився над монітором.
— Нам доведеться нестися наче триклятущим чортам із пекла... перепрошую за такі слова, отче.
Де Сойя всміхнувся.
— Відпускаю тобі цей гріх, мій сину. Так, якщо їхній корабель почне уповільнюватися в напрямку Парваті, швидкості будуть високі, так само як і наша комбінована дельта-v. Але відносні швидкості двох кораблів зоставатимуться практично нульовими.
— Як близько ми перебуватимемо до них, капітане? — запитав Кі. Його чорне волосся блищало, відбиваючи проміння точкових світильників.
— Щойно вони перемістяться, ми атакуємо з відстані приблизно у шістсот кілометрів. За три хвилини ми вже зможемо докинути до них каменем.
— А якщо вони чимось кинуть у нас? — похмуро запитав Кі.
— Може статись і таке, — відповів де Сойя. — Але «Рафаїл» — крутий. Можу побитись об заклад, що його поля затримають усе, чим вони можуть у нас кинути.
Стрілець Реттіґ фиркнув.
— Ставка в закладі надто висока.
Де Сойя крутнувся на стільці, аби подивитися на стрільця. Він майже забув про присутність Реттіґа.
— Це правда, — відказав він, — але наша перевага в тому, що ми будемо дуже близько. Чим би вони не захотіли в нас жбурнути, часу в них на це буде обмаль.
— А чим жбурнемо в них ми? — пророкотав Ґреґоріус.
Де Сойя помовчав.
— Ми з вами разом робили ревізію зброї на «Рафаїлі», — відказав він нарешті. — Якби це був корабель Вигнанців, ми могли б його підсмажити, або спалити, або протаранити. Чи просто тихо би знищили його команду, — отець-капітан сказав так, бо на «Рафаїлі» була і зброя, що діяла, як жезл смерті. На відстані п'ятсот кілометрів не було підстав сумніватися в її ефективності. — Але ми не вдамося до жодної з цих можливостей, — продовжив чоловік. — Хіба що будемо змушені... вивести з ладу корабель.
— А можливо зробити це так, аби дівча точно не постраждало? — запитав Кі.
— Не можна бути на сто відсотків упевненим, що вона... чи хтось інший, хто може бути на кораблі... не постраждає, — сказав де Сойя. Він знову помовчав, а тоді, глибоко вдихнувши, закінчив: — Ось чому вам доведеться брати той корабель на абордаж.
Ґреґоріус вишкірив зуби, напрочуд білі й великі, і радісно гримнув:
— Залишаючи «Святого Томаса Акіра», ми прихопили з собою космічну зброю. Та краще би нам потренуватися з нею, перш ніж іти на реальний абордаж.
Де Сойя кивнув:
— Трьох днів вам буде досить?
Ґреґоріус усміхнувся ще ширше:
— Краще тиждень.
— Домовилися, — сказав отець-капітан. — Прокидаємося за тиждень до перехоплення. Ось схема невстановленого корабля.
— Так це він? Який же він невстановлений? — вигукнув Кі, дивлячись на зображення корабля, що з'явилося на всіх моніторах. Корабель наче намалювала дитяча рука — голка з оребренням на хвості.
— Ми не знаємо ні його назви, ні приписки, — зауважив де Сойя, — але ще до нашого переміщення ми отримали відео зі «Св. Антонів». І вони, і хлопці з «Бонавентури» зафільмували корабель. Це точно не Вигнанці.
— Не Вигнанці, не Пакс, не Торговельна Гільдія, не спін-зореліт і не факельник, — протягнув Кі. — Що ж це, до дідька, таке?
Де Сойя пересунув картинку. Тепер на екрані був поперечний перетин корабля.
— Це приватний корабель часів Гегемонії, — стиха промовив він. — Таких за весь час зробили штук тридцять, не більше. Цьому — років чотириста. Може, і більше.
Капрал Кі тихенько присвиснув. Ґреґоріус потер свою могутню щелепу. Навіть крізь незворушну маску Реттіґа пробилося здивування.
— Не знав, що колись існували приватні космічні кораблі, — промовив він. — Здатні на с-плюс, я маю на увазі.
— За Гегемонії такими інколи нагороджували великих цабе, — пояснив де Сойя. — Прем'єр-міністр Ґледстон мала такий. Так само як і генерал Ґленнон-Гайт.
— Ну, його Гегемонія точно не нагороджувала, — пирхнув Кі. Легендарний Ґленнон-Гайт був найненависнішим супротивником Гегемонії на її світанку. Наче Ганнібал із загумінкових світів для Риму-Всемережжя.
— Не нагороджувала, — погодився отець-капітан де Сойя. — Генерал поцупив його у правителя Сьомої Дракона. Хай там як, а комп'ютер стверджує, що з усіма цими приватними кораблями було покінчено ще до Падіння — частину знищили, частину оснастили заново для Збройних сил, а згодом перевели у резерв. Проте комп'ютер, схоже, помиляється.
— І не вперше, — прогудів Ґреґоріус. — А на цих далекобійних фотках видно, яке на кораблі озброєння та захисна система?
— Ці кораблі були цивільними й не мали на собі жодної зброї. Давачі на «Св. Бонавентурі» не помітили, аби на ньому працювали радари чи імпульсні передавачі, — пояснив де Сойя, — але кораблеві сотні років, то ж варто припустити, що його могли модифікувати. Але навіть якщо на ньому встановлено сучасну дистанційну зброю Вигнанців, «Рафаїл» здатний миттєво наблизитись до нього. Тому вони не встигнуть задіяти ланцетники. Коли ми будемо поруч, вони не зможуть застосувати кінетичну зброю. А коли ми підемо на абордаж, їм не допоможе навіть лазерна зброя.
— Підемо врукопаш, — пробурмотів Ґреґоріус сам до себе, вивчаючи схему. — Вони чекатимуть біля повітряного шлюзу, а ми проб'ємо новий вхід... отут... і отут...
— Ми не можемо розгерметизувати корабель! Там дівчинка... — стривожився де Сойя.
Ґреґоріус всміхнувся акулячою посмішкою.
— Не переймайтеся, сер. Причепити до їхнього корита великий сачок — справа однієї хвилини... Я прихопив кілька разом зі зброєю... Відтак ми висадимо секцію корпусу всередину і заскочимо вслід... — він натиснув на клавішу, аби збільшити картинку. — Я візьму це для стимсимуляції[75], сер, і ми зможемо кілька днів потренуватись у тривимірному просторі, — чорне обличчя повернулося до де Сойї: — Тобто, схоже, що нам не доведеться полежати у фузі наче тим сплячим красуням, сер.
Кі постукав пальцем по губах.
— Можна запитати?
Де Сойя подивився на нього.
— Я так розумію, що ми за жодних обставин не можемо чіпати дівча. А що з іншими, якщо вони плутатимуться під ногами?
Де Сойя зітхнув. Він чекав на це запитання.
— Я б волів, капрале, аби в ході цієї операції більше не було жодного загиблого.
— Так, сер, — відгукнувся Кі, уважно вдивляючись в обличчя де Сойї. — Але якщо вони намагатимуться нас зупинити?
Отець-капітан де Сойя вимкнув монітор. У переповненій комірці тхнуло масним волоссям, потом та озоном.
— Я отримав наказ не зашкодити дівчинці, — промовив він, ретельно добираючи слова. — Про інших ніхто не згадував. Якщо на цьому кораблі є ще хтось... чи щось... і вони заважатимуть, то вважайте, що ними можна пожертвувати. Захищайте себе, навіть якщо вам доведеться стріляти раніше, ніж пересвідчитеся, що ви в небезпеці.
75
стимсимуляцїї (стимсимси) — стимулювання нервової системи людини для одержання повноцінного ефекту переживань (симуляції) поведінки людини за модельованих обставин. Аналог поняття «симстим», автором якого є американський фантаст В. Ґібсон.