— Увага, на кораблі! — знову пролунав голос капітана. — Злиття полів за тридцять секунд.
Енея відійшла до краю кімнати і торкнулася невидимої оболонки. Із мого місця все виглядало так, наче ми стоїмо на круглій маківці височезної гори, оточені зусібіч зорями та хвостами комет, а Енея нависає над краєм прірви.
— Кораблю, будь ласка, увімкни широкосмуговий аудіозв'язок, аби мене було чути на всіх кораблях Пакса.
Отець-капітан де Сойя спостерігав за подіями в тактичній реальності, а також у реальному просторі. У тактичному просторі він стояв над площиною екліптики і бачив, як його кораблі шикуються навколо цілі, що обертається, гальмуючи, — це було схоже на цятки світла вздовж спиць та обода колеса. Біля маточини колеса, так близько до корабля з дівчиною, що й не відрізнити, перебували «Мельхіор», «Каспар» та «Балтазар». Ближче до периферії колеса, але зменшуючи швидкість обертання синхронно з чотирма кораблями в центрі, кружляв десяток інших факельників під командою капітана Саті, котрий був посеред них на своєму «Св. Антонії». На висоті десять тисяч кілометрів над ними, на периметрі маточини колеса, що продовжувало повільно обертатися, перебували, також поступово наближаючись до простору між Ренесанс-В. і його супутниками, винищувачі класу Благословення, три із шістьох 3К-кораблів і корабель-носій «Св. Мало», з якого де Сойя і спостерігав за операцією, розташувавшись у командному центрі. Звісно, йому хотілося б перебувати на якомусь із кораблів спеціального з'єднання ЗС «Маги», що саме брали корабель дівчинки в лещата, але він розумів недоцільність такого безпосереднього командування. Та й, крім того, він не хотів підривати авторитету матері-капітана Стоун, яку тільки вчора підвищив адмірал Сера, таким втручанням у її перше неподільне командування.
Тому де Сойя дивився на всю картину операції зі «Св. Мало», а «Рафаїл» разом із катерами оборони та швидкісними винищувачами чекав на орбіті Ренесанс-В. Перемкнувшись із реального, доволі переповненого командного центру, залитого червоним світлом, на тактичний простір, він знову бачив проблиски над колесом в обертальному русі та десятки кораблів усередині гігантської сфери, кожен з яких виконував одне-єдине завдання: не дати кораблеві з дівчинкою втекти в жодному напрямку. Повернувшись до командного центру, він помітив, як побагровіли від напруги обличчя спостерігачів By та Брауна, а також побачив командувача Барнес-Авне, яка підтримувала зв'язок по променевому каналу з п'ятдесятьма морськими піхотинцями на факельниках з'єднання «Маги». По кутах велелюдного приміщення командного центру де Сойя угледів постаті Ґреґоріуса та двох його підлеглих. Трійця була прикро вражена тим, що не братиме участі в абордажі, але де Сойя призначив їм важливу роль: охороняти його та дівчинку на зворотному шляху до Пацема.
Отець-капітан знову перемкнув променевий канал на корабель із дівчинкою.
— Увага, на кораблі, — сказав він, відчуваючи гупання свого серця майже так само, як шум на задньому плані, — злиття полів за тридцять секунд.
Він усвідомив, що божеволіє через тривогу за безпеку дівчинки. Якщо щось піде не так, це виявиться впродовж кількох наступних хвилин. Завдяки стимсимсам вдалося відпрацювати операцію настільки, що вірогідність небезпеки для дівчинки тепер дорівнює лише шістьом відсоткам. Але для де Сойї і шість відсотків було забагато, адже він бачив цю дитину уві сні ось уже 142 ночі.
Раптом на каналах загального користування почувся тріск — і голос дівчинки залунав із динаміків центру управління.
— Отче-капітане де Сойя, — промовила вона. — Будь ласка, не намагайтесь об'єднати поля чи взяти нас на абордаж. Будь-яка спроба зробити це призведе до нашої загибелі.
Де Сойя глянув на покази на екранах. П'ятнадцять секунд до злиття полів. Знову старі хитрощі? Цього разу будь-які погрози самогубства не завадять їм потрапити на корабель. Менш ніж за одну соту секунди після злиття полів три факельники класу Маг вразять ціль, приголомшивши усіх на борту.
— Подумайте, отче-капітане, — неголосно продовжувала дівчинка. — Нашим кораблем керує Штінт часів Гегемонії. Якщо ви нас приголомшите...
— Зупинити злиття полів! — гаркнув де Сойя за дві секунди до того, як це мало відбутися в автоматичному режимі.
«Мельхіор», «Каспар» та «Балтазар» підтвердили світловими сигналами отримання наказу.
— Ви вважаєте, що наш комп'ютер силіконовий, — провадила далі дівчинка, — але оперативна пам'ять нашого корабельного Штінта повністю органічна. Це старовинний процесор на базі ДНК. Отже, якщо ви нас приголомшите, він теж втратить свідомість.
— Чорт, чорт, чорт! — почув де Сойя.
Спочатку він подумав, що це шепоче він сам, але, озирнувшись, побачив, що то чортихається під ніс капітан By.
— Ми гальмуємо з перевантаженням 87 g, — пояснювала далі Енея. — Якщо ви вразите нашого Штінта... а він керує всіма полями, рушіями...
Де Сойя перемкнувся на технічні канали, аби його чули ті, хто перебував на «Св. Мало» та на «Магах».
— Це правда? Ми ошелешимо і їхнього Штінта?
Нестерпне, важке мовчання тривало десять секунд, не менше. Нарешті капітан Хьорн, з дипломом із військової інженерії, проказав по променевому каналу:
— Не можна сказати напевне, Федеріко. Тонкощі біотехнології Штінтів більшою частиною втрачені або заборонені Церквою. Це смертний гріх...
— Знаю, — обірвав його де Сойя, — та чи не бреше вона? Хтось має знати! Постраждає Штінт, вирощений на базі ДНК, якщо ми атакуємо корабель шокерами, чи ні?
До розмови вклинився Бремлі, головний інженер зі «Св. Мало»:
— Сер, я гадаю, що конструктори мали би захистити мозок Штінта від такої можливості...
— Гадаєте чи знаєте? — із притиском запитав де Сойя.
— Це припущення, сер, — зізнався, помовчавши, Бремлі.
— А цей Штінт точно є повністю органічним? — наполягав де Сойя.
— Так, — підтвердив капітан Хьорн. — За винятком електроніки й інтерфейсів на магнітних доменах, тогочасний корабельний Штінт мали б вирощувати на подвійній перехрещеній спіралі ДНК, що утримується на...
— Зрозуміло, — сказав де Сойя і звернувся по променевому каналу до всіх кораблів: — Усім залишатися на місцях. Не повторіть... не дайте кораблеві з дівчинкою змінити курс або спробувати розкрутитися для стрибка в с-плюс. Якщо спробують — негайно зливайте поля та приголомшуйте!
Факельники «Маги» та кораблі зовнішнього кола світловими сигналами підтвердили, що зрозуміли наказ.
— ...то ж, будь ласка, не доводьте до аварії, — почувся кінець фрази від Енеї. — Ми тільки хочемо спробувати сісти на Ренесанс-Векторі.
Отець-капітан де Сойя спрямував електромагнітний промінь на її корабель.
— Енеє, — промовив він лагідним голосом, — пусти нас на борт, і ми посадимо тебе на планету.
— Краще ми самі здійснимо посадку, — відказала дівчинка.
Де Сойї почувся прихований сміх у її голосі.
— Ренесанс-Вектор — велика планета, — сказав де Сойя, водночас спостерігаючи за даними на тактичному дисплеї. — Де ти хочеш сісти?
Пауза тривала чи не цілу хвилину. Відтак Енея відповіла:
— Космопорт Леонардо у Да Вінчі мене влаштовує.
— Цей космопорт закрито понад двісті років тому, — відказав де Сойя. — Невже пам'ять твого корабля з того часу не обновлялася?
Відповіді не було.
— У західному секторі Да Вінчі є космопорт Торговельної Гільдії, — сказав він. — Підійде?
— Так, — відповіла Енея.
— Вам треба змінити курс, вийти на орбіту й здійснити посадку за вказівками диспетчерів, — промовив де Сойя. — Зараз я завантажу на твій комп'ютер зміни в дельта-v.
— Ні, — відмовилась дівчинка. — Мій корабель сяде сам.