— Усім заткнутися! — скомандував де Сойя. — Командире ББП, ви бачите корабель?
— Ні, — пролунав голос Клауса. — Надто багато пари та сміття після вибуху.
— Корабель вибухнув? — спитав де Сойя. Він звернувся променевим каналом до сторожових катерів, що кружляли в тисячі кілометрів над ними. — Що показують радари? Давачі?
— Об'єкт збито, — отримав він відповідь.
— Мені це відомо, недоумку! — зірвався де Сойя. — Ви можете відсканувати корабель під водою?
— Ні, надто багато перешкод — як у повітрі, такі на поверхні. Радар не може розрізнити...
— Прокляття! — гаркнув де Сойя. — Мати-капітан Стоун?
— Слухаю, сер, — із факельника на орбіті відгукнулася його колишня заступниця.
— Спопелити його, — наказав де Сойя. — Портал. І річку під ним. Палити його не менше хвилини. Палити, доки він не розплавиться. Зачекайте... знищити за тридцять секунд, — він перемкнувся на повітряні оперативні канали: — Усім літакам і десантникам, що перебувають поблизу. У вас є тридцять секунд, аби відійти. За тридцять секунд весь район буде знищено ланцетними променями. Виконуйте!
Пілот Кук миттєво відреагувала на наказ і круто розвернула катер де Сойї в напрямку космопорту з прискоренням 1,5 махи.
— Стій, стій! — прохрипів де Сойя крізь шалену силу тяжіння. — Відлетіти на кілометр, не більше. Я мушу бачити це на власні очі.
Картинки як на відеоекрані, так і на тактичному дисплеї відображали справдешній хаос, коли сотні літальних апаратів та десантників, котрі були в повітрі, тепер, наче підхоплені вибуховою хвилею, кинулися геть від порталу. Нарешті радар показав зону порожньою, і саме тоді з космосу вдарив палючий фіолетовий промінь. Пучковий випромінювач променем десять метрів завширшки, надто яскравим, аби на нього можна було дивитися, вцілив просто в старовинний портал. Бетон, сталь і ферропласт плавилися, утворюючи річки й озера вогняної лави з обох берегів справжньої ріки. Сама ріка на якусь мить, здавалося, перетворилась на суцільну пару, а ударна хвиля та хмара випарів прокотились містом в усіх напрямках. Цього разу грибоподібна хмара досягла стратосфери.
Капітан By, отець Браун і решта присутніх мовчки дивились на де Сойю. Він знав їхні думки, так ніби вони промовляли вголос: дівчинку треба було взяти живою.
Проігнорувавши їхні погляди, отець-капітан звернувся до свого пілота:
— Я не знаю такої моделі. Цей катер може зависати в повітрі?
— Так, на кілька хвилин, — відповіла пілот. Її обличчя під шоломом було мокре від поту.
— Тоді спускайтеся й зависніть над аркою порталу, — наказав де Сойя. — Висота — п'ятдесят метрів.
— Сер, — почала пілот, — теплові й ударні хвилі від вибухів пари...
— Виконуйте, лейтенанте, — отець-капітан сказав це голосом рівним, але й таким, що не допускав заперечень.
Вони зависли над порталом. Повітря кипіло випарами та водяними краплями, але прожектор і надпотужний радар змогли пробитися крізь перешкоди. Арка порталу розпеклася до білого жару, але встояла.
— Неймовірно, — прошепотіла командувач Барнес-Авне.
На тактичному каналі пролунав голос матері-капітана Стоун:
— Отче-капітане, ціль вражено, але не знищено. Дозвольте ланцетувати ціль вдруге.
— Не треба, — відповів де Сойя.
Ріка під аркою була пропечена, а береги та дно перетворилися на шлак. Над водою підіймалося клубовиння пари, ще і ще — це з берегів у ріку вливалися потоки розплавленої сталі та бетону. Зовнішні мікрофони транслювали шалене шипіння. Ріка вкрилася вирами та коловоротами, що втягували в себе сміття.
Піднявши очі від дисплеїв, де Сойя побачив, що присутні продовжують дивитися на нього. Наказ був захопити дівчинкою живою та доправити її на Пацем.
— Командувачу Барнес-Авне, — звернувся отець-капітан офіційним тоном. — Накажіть вашим десантникам негайно спуститися й обшукати ріку та прилеглу місцевість.
— Так, сер, — відгукнулася Барнес-Авне, входячи у свою мережу та віддаючи накази. Але поглядом вона наче прикипіла до обличчя де Сойї.
28
Усі перші дні після того, як дно ріки прочистили драгою і не знайшли ні корабля, ні тіл, хіба що трохи сміття, яке теоретично могло бути останками знищеного корабля, отець де Сойя чекав на трибунал, а можливо, і на відлучення від Церкви[87]. Кур'єрський корабель він відіслав на Пацем із донесенням, а за двадцять годин той самий корабель, але вже з іншими кур'єрами на борту повернувся з приписом: справу має розглянути Контрольна комісія. Де Сойя лише кивнув, коли почув такі новини, вважаючи, що це лише проміжний етап перед тим, як його відкличуть на Пацем для трибуналу, якщо й не гірше.
Як не дивно, Контрольну комісію очолив не хто інший, як отець Браун — у ролі особистого представника державного секретаря Ватикану Симона Августина кардинала Лурдусамі. Капітан By виступала від імені адмірала флоту Марусина. До ради увійшли ще два адмірали, які були присутні при провалі, а також командувач Барнес-Авне. Де Сойї запропонували допомогу адвоката, але він відмовився.
Отця-капітана не заарештували на ті п'ять днів, упродовж яких тривали слухання його справи. Він навіть не перебував під домашнім арештом, хоча було обумовлено, що до завершення слухань він лишатиметься на військовій базі Пакса, що неподалік Да Вінчі. Усі ці п'ять днів де Сойя проходжувався стежкою над рікою в межах території бази, дивився новини по місцевому телебаченню та каналах прямого доступу, а іноді заглядався на небо, уявляючи, що він бачить «Рафаїл», який усе ще намотує кола на паркувальній орбіті, мовчазний, без команди, де тільки автоматика підтримує в ньому життя. Де Сойя сподівався, що наступний капітан краще зуміє вкрити цей корабель славою.
Де Сойю навідало багато друзів. Ґреґоріус, Кі та Реттіґ номінально залишалися його охоронцями, хоча вони не мали при собі зброї і, так само як де Сойя, перебували на паксівській базі під віртуальним арештом. Мати-капітан Буле, капітан Хьорн і мати-капітан Стоун — усі завітали до нього, але вже після надання свідчень і перед самим відбуттям на кордон. Того вечора де Сойя дивився, як здіймаються в темне небо блакитні хвости спускових катерів, і заздрив своїм друзям. Капітан Саті зі «Св. Мало», перш ніж повернутись на свій факельник і вдатися до активних дій в іншій системі, пропустив із де Сойєю по склянці вина. Навіть капітан Лемпрієр, надавши свідчення, зробив візит; і саме співчуття цього лисого чоловічка остаточно доконало де Сойю.
На п'ятий день де Сойя постав перед Комісією. Ситуація була парадоксальна: де Сойя й досі мав на руках папський монідиск і внаслідок цього був понад будь-якими закидами чи звинуваченнями, але водночас усі розуміли, що саме папа Юлій через кардинала Лурдусамі забажав такого розгляду. І цьому бажанню де Сойя, якого навчила слухняності і військова служба, і перебування в ордені Єзуїтів, підкорився цілковито. Він не чекав, що його виправдають, бо знав: іще на Старій Землі, із середньовіччя, повелося так, що привілеї капітанів — це палиця на два кінці. Майже необмежена влада над будь-ким і будь-чим на борту врівноважується вимогою перебирати на себе цілковиту відповідальність за будь-яке ушкодження корабля чи провал операції.
Де Сойя не ушкодив свого корабля — ані попереднього, із з'єднання спеціального призначення, ні нового, «Рафаїла», — але в тому, що зазнав абсолютного провалу, він був певен. З усіма величезними ресурсами Пакса, що були у його розпорядженні на Гіперіоні та в системі Ренесанс, він не зміг затримати дванадцятирічної дитини. Виправдань цьому він не мав, що і засвідчив під час відповідної частини слухання.
— А чому ви наказали ланцетувати портал телепорту на Ренесанс-Векторі? — запитав отець-адмірал Куме після того, як де Сойя надав свої свідчення.
Де Сойя спершу підняв руку, а тоді безсило її зронив.
— Тієї миті я збагнув, що дівчинка обрала метою своєї подорожі саме цей світ для того, аби дістатись порталу, — відповів він. — У нас лишався тільки один шанс затримати її: знищити арку.
— Проте портал не був знищений? — уточнив отець Браун.
87
відлучення від церкви (екскомуніка) — міра покарання, що практикується в деяких релігіях, зокрема, в католицизмі, за дії, несумісні із схвалюваним церквою способом життя, за порушення церковних правил, за відступництво або за єресь. Полягає в перериванні всяких стосунків між церквою і особою, що відлучається. Практично відлучення зазвичай полягає в тому, що відлученому забороняється брати участь в здійсненні суспільних релігійних дій.