Выбрать главу
[130] Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі в глас Гукнули разом: «Все пропало!» Щоб розмир перервать в той час. Ютурна фиглі їм робила, Шпаками кібця затровила, І заєць вовка покусав. Такії чуда небувалі Лаврентці в добре толковали, Тулумній к битві підтруняв.
[131] І перший стрелив на троянців, Гиллипенка на смерть убив; А сей був родом із аркадців, То земляків на гнів підвів. Отак оп’ять зірвали січу! Біжать один другому встрічу, Хто з шаблею, хто з палашем; Кричать, стріляють, б’ють, рубають, Лежать, втікають, доганяють; Все вмиг зробилось кулішем.
[132] Еней, правдивий чолов’яга, Побачивши такий нелад, Що вража, зрадивши, ватага Послать фрігійців дума в ад, Кричить: «Чи ви осатаніли? Адже ми розмир утвердили! Ми з Турном поб’ємось одні». Но відкіль стрілка не взялася І спотиньга в стегно вп’ялася, І кров забризкала штани.
[133] Еней од рани шкандибає В крові із строю в свій намет; Його Асканій проводжає, Либонь, і під руку ведеть. Уздрів се Турн, возвеселився, Розприндився і розхрабрився І на троянців полетів: То б’є, то пха або рубає, Із трупів бурти насипає, Хоть би варить на сто котлів.
[134] І перших Філа, Тамаріса На землю махом поваляв; Потім Хлорея, Себаріса, Мовби комашок, потоптав; Дерету, Главку, Ферсілогу Поранив руки, шию, ногу; Навік каліками зробив. Побив багацько Турн заклятий, Не трохи потоптав зикратий, В крові так, мов в багні, бродив.
[135] Коробилась душа Енея, Що Турн троянців так локшив; Стогнав жалчіше Прометея, Бо був од рани єлє жив. Япид, цилюрик лазаретний, Був знахур в порошках нешпетний, Лічить Енея приступав: По локті руки засукає, За пояс поли затикає, Очками кирпу осідлав.
[136] І зараз приступивши к ділу, Він шпеник в рані розглядав; Прикладовав припарки к тілу І шилом в рані колупав. І шевську смолу прикладає, Но все те трохи помагає; Япид сердешний чує жаль! Обценьками питавсь, кліщами, Крючками, щипцями, зубами, Щоб вирвать проклятущу сталь.
[137] Венери серце засвербіло Од жалю, що Еней стогнав; Підтикавшись — ану за діло; І Купідончик не гуляв. Шатнулись, разних трав нарвали, Зцілющої води примчали, Гарлемпських капель піддали, І, все те вкупі сколотивши, Якісь слова наговоривши, Енею рану полили.
[138] Таке лікарство чудотворне Боль рани зараз уняло, І стрілки копійце упорне Без праці винятись дало. Еней наш знову ободрився, Пальонки кубком підкрепився, В пайматчину одігся бронь. Летить оп’ять врагів локшити, Летить троянців ободрити, Роздуть в них храбрості огонь.
[139] За ним фрігійські воєводи, Що тьху, навзаводи летять; А військо — в потоках як води Ревуть, все дном наверх вертять. Еней лежачих не займає, Утікачів нізащо має, А Турна повстрічать бажа. Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа.
[140] На хитрості дівчата здатні, Коли їх серце защемить; І в ремеслі сім так понятні, Сам біс їх не перемудрить. Ютурна з облака злетіла, Зіпхнула братня машталіра І стала коней поганять; Бо Турн ганяв тогді на возі, Зикратий же лежав в обозі, Не в силах бігать ні стоять.
[141] Ютурна, кіньми управляя, Шаталась з Турном між полків, Як од хортів лиса виляя, Спасала Турна од врагів. То з ним наперед виїзжала, То вмиг в другий кінець скакала, Но не туда, де був Еней, Сей бачить хитрость тут непевну, Трусливость Турнову нікчемну, Нап’явсь в погонь зо всіх гужей.
[142] Пустивсь Еней слідити Турна І дума з ока не спустить; Но мавка хитрая Ютурна І тут найшлася кулю злить. К тому ж Мессап, забігши збоку, Зрадливо, зо всього наскоку, Пустив в Енея камінець; Но сей, по щастю, ухилився І камінцем не повредився, З султана ж тілько збивсь кінець.
вернуться

130.

Розмир — тут у значенні: перемир'я.

Тулумній к битві підтруняв — йдеться про рутульського віщуна Тулумнія, гарячого прихильника Турна. Щоб зірвати перемир'я між воюючими сторонами і не допустити поєдинку Енея з Турном, він метнув свого списа в ряди противника і вбив одного з дев'яти синів грека з Аркади Гілліпа. І знову розгорівся бій.

вернуться

132.

Спотиньга — несподівано.

вернуться

135.

Япид, цилюрик лазаретний — у Вергілія — Япіг, троянський віщун і знахар. Щоб продовжити віку своєму батькові, Іасові, він вивчив цілющі трави і глибоко опанував лікарське мистецтво.

Цирульник (цилюрик) — в часи І. Котляревського в російській армії так звали лікаря. Одночасно він виконував також обов'язки перукаря.

вернуться

136.

І шевську смолу прикладає — у народній медицині шевська смола використовувалася для заліплювання поранених місць.

вернуться

137.

Гарлемпські каплі піддали — Гарлемські краплі — назва походить від міста Гарлема в Голландії. Ліки вживалися при захворюванні сечогінних каналів.

вернуться

142.

Султан — оздоба у вигляді пучка пір'я або кінського волосу на головному уборі. Троянські воїни і греки носили кінський волос звичайно на бойовому шоломі.