74 «Як? сам? мене оставиш? —Спитався Низа Евріал. —Ні! перше ти мене удавиш,Щоб я од земляка одстав.Від тебе не одстану зроду,З тобою рад в огонь і в воду,На сто смертей піду з тобой.Мій батько був сердюк опрічний,Мовляв (нехай покой му вічний);Умри на полі як герой».75 «Пожди і пальцем в лоб торкнися,—Товарищеві Низ сказав,—Не все вперед- назад дивися,Ти з лицарства глузд потеряв.У тебе мати єсть старая,Без сил і в бідности слабая,То і повинен жить для ней,Одна оставшись без приюту,Яку потерпить муку люту,Таскавшись між чужих людей!76 От я, так чисто сиротина,Росту, як при шляху горох;Без нені, без отця дитина,Еней — отець, а неня — бог.Іду хоть за чужу отчизну,Не жаль нікому, хоть ізслизну,А пам’ять вічну заслужу.Тебе ж до жизни рідна в’яже,Уб’ють тебе, вона в гріб ляже;Живи для неї, я прошу».77 «Розумно, Низ, ти розсуждаєш,А о повинности мовчиш,Которую сам добре знаєш,Мені ж зовсім другу твердиш.Де общеє добро в упадку,Забудь отця, забудь і матку,Лети повинность ісправлять;Як ми Енею присягали,Для його служби жизнь оддали,Тепер не вільна в жизні мать».78 «Іноси!» — Низ сказав, обнявшисьСо Евріалом-земляком,І, за руки любенько взявшись,До ратуші пішли тишком.Іул сидів тут з старшиною,Змовлялись, завтра як до боюДостанеться їм приступать.Як ось ввійшли два парубійки,У брам змінившися од стійки,І Низ громаді став казать:79 «Був на часах я з Евріалом,Ми пильновали супостат,Вони тепер всі сплять повалом,Уже огні їх не горять.Дорожку знаю я окромну,В нічну добу, в годину сонну,Прокрастись можна поуз станІ донести пану Енею,Як Турн злий з челяддю своєюНа нас налазить, мов шайтан.80 Коли зволяєтесь — велітеНам з Евріалом попитать,Чкурнем і поки сонце зійде,Енея мусим повидать».«Яка ж одвага в смутне врем’я!Так не пропало наше плем’я?» —Троянці всі тут заревли;Одважних стали обнімати,їм дяковать і ціловати,І красовулю піднесли.81 Іул, Енеїв як наслідник,Похвальну рацію сказав;І свій палаш що звавсь побідник,До боку Низа прив’язав.Для милого же ЕвріалаНе пожалів того кинжала,Що батько у Дидони вкрав.І посулив за їх услугуЗемлі, овець і дать по плугу,В чиновні вивесть обіщав.82 Сей Евріал був молоденький,Так годів з дев’ятнадцять мав,Де усу буть, пушок м’якенькийБіленьку шкуру пробивав;Та був одвага і завзятий,Силач, козак лицарковатий,Но пред Іулом прослезивсь.Бо з матір’ю він розставався,Ішов на смерть і не прощався;Козак природі покоривсь.83 «Іул Енеєвич, не дайтеПаньматці вмерти од нужди,Їй будьте сином, помагайтеІ заступайте від вражди,Од бід, напраснини, нападку;Ви сами мали паніматку,То в серці маєте і жаль;Я вам старую поручаю,За вас охотно умираю», —Так мовив чулий Евріал.84 «Не бійся, добрий Евріале, —Іул йому сей дав одвіт, —Ти служиш нам не за пропале,На смерть несеш за нас живіт.Твоїм буть братом не стижусяІ неню заступать кленуся,Тебе собою заплачу:Пайок, одежу і кватиру,Пшона, муки, яєць і сируПо смерть в довольстві назначу».85 І так, одважна наша параПустилася в рутульський стан.На те і місяць вкрила хмара,І поле вкрив густий туман.Було се саме опівночі;Рутульці спали скілько мочі,Сивуха сну їм піддала;Роздігшися, порозкладались,В безпечности не сподівалисьНі од кого ніяка зла.86 І часовиї, на мушкетахПоклавшись, спали на заказ;Хропли всі п’яні на пікетах,Тут їх застав послідній час!Переднюю побивши стражу,Полізли в стан варити кашу;Низ тут товаришу сказав:«Приляж к землі ти для підслуху,А я задам рутульцям духу,Гляди, щоб нас хто не спіткав».