140 Незриму чує Турн заслону,Бодриться, скачеть на врага,На поміч призива Юнону,Пандара по лобу стьога,І вовся з ніг його зшибає,До мізку череп розбиває;Пропав і другий великан!Така потеря устрашилаІ серце бодреє смутилаУ самих храбрійших троян.141 Удачею Турн ободрився,По всіх усюдах смерть носив;Як кнур свиріпий, роз’яривсяІ без пощади всіх косив.Розсік надвоє Філариса,В яєшню розтоптав Галиса,Крифею голову одтяв;Щолкав в виски, штурхав під бокиІ самиї кулачні докиХовались, хто куди попав.142 Троянці злеє умишляють,Щоб преч із кріпості втікать;Своє лахміття забирають,Куди удасться тягу дать.Но їх обозний генеральнийНад всіми остававсь начальний,Серест вельможний обізвавсь:«Куди? — вам сорома немає!Хто чув? Троянець утікає!Чого наш славний рід доживсь!143 Один паливода ярує,А вас тут стілько, боїтесь;В господі вашій вередуєРутульський шолудивий пес!Що скаже світ про нас, трояне?Що ми шатерники-цигане,Що ми трусливійші жидів.А князь наш бідний що помислить?Адже ж за воїнів нас числить,За внуків славнійших дідів.144 Зберіться, Турна окружіте,Не сто раз можна умирать;Гуртом, гуртом його напріте,Од вас він мусить пропадать».Агу! Троянці схаменулись,Та всі до Турна і сунулись;Пан Турн тут на слизьку попав!Виляв, хитрив і увивався,І тілько к Тибру що добрався,То в воду стриб — пустився вплав.
Частина шоста
1 Зевес моргнув, як кріль усами,Олимп, мов листик, затрусивсь;Мигнула блискавка з громами,Олимпський потрух взворушивсь.Боги, богині і півбоги,Простоволосі, босоногі,Біжать в олимпську карвасар.Юпітер, гнівом розпалений,Влетів до них, мов навіжений,І крикнув, як на гончих псар:2 «Чи довго будете казитисьІ стид Олимпові робить?Щодень проміж себе сваритисьІ смертних з смертними травить?Поступки ваші всі не божі;Ви на сутяжників похожіІ ради мордовать людей;Я вас із неба поспихаюІ до того вас укараю,Що пасти будете свиней.3 А вам, олимпські зубоскалки,Моргухи, дзиги, фиглярки,Березової дам припарки,Що довго буде вам втямки.Ох, ви на смертних дуже ласі!Як грек на ніжинські ковбаси,Все лихо на землі од вас.Чрез ваші зводні, жениханняНе маю я ушановання;Я намочу вас в шевський квас.4 Або оддам вас на роботу,Запру в смирительних домах,Там виженуть із вас охотуСодомить на землі в людях.Або я лучшу кару знаю,Ось як богинь я укараю:Пошлю вас в Запорізьку Січ;Там ваших каверз не вважаютьЖінок там на тютюн міняють,Вдень п’яні сплять, а крадуть вніч.5 Не ви народ мій сотворили,Не хист создать вам черв’яка;Нащо ж людей ви роздрочили?Вам нужда до чужих яка?..Божусь моєю бородоюІ Гебиною пеленою,Що тих богів лишу чинів,Які тепер в війну вплетуться;Нехай Еней і Турн скубуться,А ви глядіть своїх чубів».6 Венера молодиця сміла,Бо все з воєнними жила,І бите з ними м’ясо їла,І по трахтирах пуншт пила;Частенько на соломі спала,В шинелі сірій щеголяла,Походом на візку тряслась;Манишки офіцерські прала,З стрючком горілку продавалаІ мерзла вніч, а вдень пеклась.7 Венера по-драгунськи — смілоК Зевесу в витяжку іде,Начавши говорити діло,Очей з Зевеса не зведе:«О тату сильний, величавий!Ти всякий помисл зриш лукавий,Тебе ніхто не проведе;Ти оком землю назираєш,Другим за нами приглядаєш,Ти знаєш, що, і як, і де.8 Ти знаєш, для чого троянцівЗлим грекам допустив побить;Енея з пригорщею ланцівВелів судьбам не потопить;Ти знаєш лучше всіх причину,Чого Еней приплив к ЛатинуІ біля Тибра поселивсь?Ти ж словом що опреділяєш,Того вовік не одміняєш;Відкіль же Турн тут притуливсь?