Поліцейські машини стояли одна за одною з відкритими дверима і чекали своїх пасажирів. Співробітники правоохоронних органів повели затриманих.
– Навіщо тобі такий чоловік?! – Зневажливо кинув Степан, звертаючись до Ганни, що йшла поруч.
Дівчина промовчала, але Ніколас вирішив відповісти за неї, злегка повернувши голову на бік так, щоб краєм очей бачити Стажера.
– В мене немає суперників. Адже справа стосується її і мене. Я або не сумніваюся в ній і вона не сумнівається в мені, або ні про яких "нас" і мови бути не може. А такі як ти, нехай будуть. Нагадуватимуть мені, що губа в мене не дурна.
Степан вилаявся крізь зуби, але стримався, щоб не продовжити словесну суперечку.
Всі підійшли до машин і зупинилися, до них наближався Шейх. Лангре зробив пару кроків йому на зустріч. Він був дещо схвильований і це позначалося на його обличчі, воно придбало червонястий відтінок.
– Добре, що ви ще не поїхали. – Широко посміхнувшись, звернувся Шейх до Лангре. – Ця картина, просто шедевр. Я зацікавлений в її купівлі.
Лангре залишився з кам'яним обличчям.
– Даруйте, але картину ми конфіскуємо, до закриття справи.
– Від однієї картини багато що у ваших справах не зміниться. Я можу запропонувати частину суми вам, за клопіт.
Обличчя Лангре все так само було безживним і суворим.
– Я розумію. Але все ж картина їде з нами у відділок і буде доказом.
– За цей "доказ" я заплачу 10.000.000 доларів. Це великі гроші для вашого департаменту поліції. Думаю, що ваш уряд ніколи не виділить стільки грошей вашому відділку.
Ця розмова була даремна і Лангре не хотів її продовжувати. Він відвернувся від зацікавленого покупця і пішов у бік машини.
Шейх, подивився на Ніколаса, а потім на Ганну:
– Тоді я купую права на авторську колекцію Ганни. Ви непротив? Ніколас показав нам, як повинна боротися людина! Пройшло стільки років, і зараз перед ним винні просять вибачення перед ним і перед всім світом. Тепер Ловець Снів буде символом справедливості!
Ганна посміхнулася, але залишилася мовчати. Поліцейський надів кайданки на Ніколаса і його разом з Ганною посадили в мікроавтобус. Другі кайданки він надів на Стажера, і той разом з Лангре теж сів у машину, в якій вже був Едвард і інші. Машини повільно поїхали, покидаючи місце події.
Глава 25
"Коли любить один – це: рабство, прихильність, повага, звичка. Але це не любов – справжня любов, завжди взаємна!"
Гай Юлій Цезар.
Рев двигунів був чутний на всю вулицю, але в салоні, як і раніше було тихо. Броньовані поліцейські мінівени мчали по дорозі до відділку. В одній з машин знаходилося п'ять затриманих і двоє вартових закону. Стажер, Лангре, Ніколас, Ганна та її батько Едвард. Повернув, машина піддала газу, так сильно, що Стажер трохи не впав Лангре на коліна.
– Цей шофер везе нас, як м'ясо на продаж. – Вилаявся хлопець.
– Зазвичай в цих машинах возять трохи інший контингент. – З посмішкою відповів йому Лангре і відвернувся у вікно.
– Як би то не було, до всіх треба відноситися з повагою. Особливо, якщо людина тільки підозрюється, а не визнана винною.
Машина їхала досить швидко. Проїхав ще милю в тому ж темпі, бус різко почав гальмувати і пролунав скрипучий звук. Колона зупинилася. Пасажири подивилися на двері, що відкрилися, з яких вийшли поліцейські. Навкруги стояла повна тиша і, здавалося, що вулиця була повністю мертвою, а вони були останніми живими істотами в радівсі ста миль. Чоловік в шкіряних туфлях зупинився біля відкритих дверей. Обличчя затриманих виглядали вкрай здивованими. Перед ними стояв сер Альприм, живий і здоровий.
– Добрий вечір! – Привітав їх повсталий із мертвих.
Всі були в шоці. Вони бачили перед собою, чи то примару, чи то дуже невдалий жарт.
– Як таке може бути? – Вирвалося у Степана.
– Поняття не маю – напівпошепки відповів Лангре на несподіване питання Стажера.
Те, що вони бачили, було не жартом і не примарою. Виходить, що сер Альприм, за допомогою своїх санітарів, влаштував виставу перед Лангре і Стажером, щоб інсценувати свою смерть. Поки Лангре займався всім, щоб викрити Стажера, він навіть не помітив, як провели його самого.
– Ну ви і створили мені неприємностей.– Знову заговорив Лангре, але вже впевненішим тоном.
– Не більше, ніж ви мені – привітно відповів Альприм. – Я так розумію, мені треба розпочати з пояснень, а то ви і далі будете на мене так витріщатися.