Тікаючи від загону ургалів, вони вчотирьох прямують до лігвища варденів, яке було у велетенських Беорських горах. Та незабаром з'ясувалося, що Мертаг не хоче приєднуватись до варденів. Юнак зізнається, що він син Морзана. Мертаг засуджує вчинки свого батька, він утік із двору Галбаторікса й тепер шукає власної долі. Саме від Мертага Ерагон дізнається про те, що його меч Зарок колись належав Морзанові.
Незабаром ургали наздогнали втікачів, і вони могли б загинути, якби їх не врятували вардени, які переховувалися у Фартхен Дурі, велетенській скелі. Саме в цій скелі розташовувалася столиця гномів — Тронжхейм. Коли друзі опинилися всередині скелі, Ерагона відразу ж відвели до Аджихада, ватажка варденів, а Мертага посадили до в'язниці, оскільки він був сином Морзана.
Далі Ерагон мав зустріч із королем гномів Ротгаром та донькою Аджихада — Насуадою. Він також витримав перевірку Близнюків — двох потворних чаклунів, які служили Аджихаду. Потім Ерагон і Сапфіра благословили одне немовля варденів, а вардени у свою чергу вилікували Арію.
Проте незабаром мирне життя схвилювала звістка про те, що підземними тунелями гномів наближається армія ургалів. У страшній битві Ерагон залишився без Сапфіри й мусив сам на сам битися зі Смерком. Значно сильніший за будь-яку людину. Смерк став перемагати Ерагона й урешті-решт завдав йому страшного удару: розсік спину від плеча до стегна. Якраз цієї миті Сапфіра та Арія розбили гігантський сяючий сапфір, що слугував стелею в залі, де відбувався цей поєдинок. Гуркіт, що вони його здійняли, відволік Смерка, й Ерагон вразив його мечем у самісіньке серце. Втративши свого ватажка, ургали відступили.
Перебуваючи без пам'яті, Ерагон виходить на телепатичний зв'язок з істотою, яка назвала себе Тогіра Іконока — Скорботний Мудрець. Він запропонував Ерагонові зустрітися з ним за підказками в Елесмері, столиці ельфів.
Отямившись, Ерагон побачив на своїй спині величезний шрам. Юнак збагнув, що цього разу йому просто пощастило перемогти Смерка й що надалі слід багато тренуватися. Наприкінці першої книги він обіцяє собі знайти Скорботного Мудреця й стати його учнем.
Події другої книги розпочинаються за три дні після того, як Ерагон убив Смерка. Вардени починають оговтуватись від страшної битви під Фартхен Дуром, а Аджихад, Мертаг і Близнюки переслідують ургалів, які причаїлися в тунелях гномів. Несподівано переслідувачі натрапляють на великий загін ургалів. Під час сутички ургали вбивають Аджихада, а Мертаг і Близнюки безслідно зникають. Рада старійшин варденів призначає Насуаду спадкоємицею свого батька й просить її стати новим ватажком варденів. Ерагон, на правах васала, присягає Насуаді на вірність і обіцяє вірою та правдою служити повстанцям.
Після цього Вершник та його дракон Сапфіра збираються вирушити до Елесмери, щоб стати учнями Скорботного Мудреця. Проте перед новою мандрівкою король гномів Ротгар запропонував Ерагонові стати членом їхнього клану, Дургрімст Інгейтум. Ерагон пристав на цю пропозицію й відтепер здобув собі право брати участь у всіх нарадах гномів.
Під час мандрівки до країни ельфів Вершника та його дракона супроводжують Арія й Орик, названий син Ротгара. По дорозі вони зупиняються в Тарназі, місті гномів. Чимало гномів ставляться до Ерагона й Сапфіри з пошаною, утім один із кланів поводиться дуже ворожо. Справа в тому, що члени клану Аз Свелдн рак Ангуїн ненавидять Вершників через те, що клятвопорушники вбили багатьох їхніх однодумців.
Урешті-решт приятелі прибувають до Ду Вельденвардена, лісу ельфів. В Елесмері Ерагон і Сапфіра зустрічають Ісланзаді, королеву ельфів, яка є матір'ю Арії. Невдовзі вони знаходять і Скорботного Мудреця — старого ельфа на ім'я Оромис, який також є Вершником. Оромис та його вірний дракон Глаедр сотні років переховуються від Галбаторікса, думаючи про те, як можна було б скинути ненависного короля.
Вони обидва страждають від старих ран, що не дають їм вступити у відкритий бій — у Глаедра немає лапи, а Оромис, який свого часу побував у полоні клятвопорушників, уже не здатен контролювати велику кількість магії й потерпає від конвульсій, що геть виснажують його.
Незабаром Ерагон і Сапфіра розпочинають тренування. Юнак дізнається багато чого про історію рас Алагезії, про братерство меча й прадавню мову, якою користуються всі чаклуни. Вивчаючи прадавню мову, Ерагон усвідомлює, що припустився жахливої помилки, коли разом із Сапфірою благословляв у Фартхен Дурі немовля. Замість того, щоб сказати «Хай будеш ти захищений від усіляких нещасть», він сказав: «Хай будеш ти захистом від усіляких нещасть», і прирік немовля брати на себе страждання всіх людей, щоб ті жили спокійно.