Теґ знав репутацію Атрідів як надійних ясновидців, але в його світі не було місця для гномічних[6] висловлювань. Приймаєш Усесвіт таким, яким його застав, і застосовуєш свої принципи там, де можеш це зробити. Безсумнівні накази вищого командування завжди виконуються. Не те щоб Тараза зробила це питанням безсумнівного наказу, але наслідки були такими ж.
— Ти ідеальна особа для цього завдання.
Він прожив довге життя, осягнув багато вершин і на пенсію вийшов із почестями. Теґ знав, що він старий, повільний, усі вікові вади чигали просто на краю його свідомості, але виклик на службу пожвавив його навіть тоді, коли він насилу придушив бажання сказати «Ні».
Тараза принесла це призначення особисто. Могутня зверхниця всіх (із Міссіонарією Протектівою включно) вирізнила його. Не просто Превелебна Мати, а Превелебна Мати Настоятелька.
Тараза прибула до його пенсіонерської святині на Лернеї. Те, що вона це зробила, було для нього честю, і він це знав. З’явилася біля його воріт без попередження, у супроводі лише двох служниць-аколіток і нечисленних охоронців, деяких із них він пізнав. Теґ сам їх тренував. Час її прибуття був цікавим. Зранку, невдовзі після сніданку. Вона знала розклад його життя, їй точно було відомо, що о цій порі дня він найбадьоріший. Отже, хотіла, щоб він був свіжим і якнайповніше виявив свої здібності.
Патрін, старий Теґів ординарець, провів Таразу до вітальні у східному крилі, маленького й елегантного приміщення, обставленого солідними меблями. Теґова нехіть до слідокрісел та інших живих уряджень була загальновідомою. Коли Патрін вводив чорно вдягнену Матір Настоятельку до кімнати, вираз його обличчя був кислим. Теґ одразу ж зрозумів цей вираз. Комусь іншому видовжене бліде обличчя Патріна з багаторічними зморшками могло здаватися застиглою маскою, але Теґ зауважив, що складки біля його рота поглибилися, а погляд старечих очей зосередився. Отже, щось сказане Таразою по дорозі занепокоїло Патріна.
Високі розсувні двері з тяжкого пласкла заміняли кімнаті східну стіну. Крізь них видно було довгий спадистий травник, що тягся аж до дерев над річкою. Увійшовши до кімнати, Тараза зупинилася помилуватися краєвидом.
Без попередньої просьби Теґ натиснув кнопку. Опустилися завіси, загорілися світлокулі. Дії Теґа підказали Таразі, що він вирахував потребу приватності. Підтвердив це, наказавши Патрінові:
— Простеж, щоб нас не турбували.
— Розпорядження для південної ферми, сер, — ризикнув Патрін.
— Прошу, простеж за цим сам. Ви з Фірусом знаєте, чого я хочу.
Виходячи, Патрін трохи зарізко зачинив двері. Незначний сигнал, але він багато що сказав Теґові.
Тараза ступила крок усередину кімнати, оглянула її.
— Лаймовий зелений, — сказала вона. — Один із моїх улюблених кольорів. Твоя мати мала гостре око.
Теґ погодився з цим твердженням. Мав глибоке почуття до цього будинку та цієї землі. Його родина жила тут лише впродовж трьох поколінь, але зоставила свій слід. Багато кімнат зберігало дотик його матері.
— Любов до землі та місця безпечна, — озвався Теґ.
— Мені особливо сподобалися теракотово-оранжеві килими в холі та вітраж над вхідними дверима, — промовила Тараза. — Я певна, що вітраж — справжня древність.
— Ти прибула сюди не для того, щоб говорити про декорації інтер’єру, — зауважив Теґ.
Тараза захихотіла.
Мала високий голос, вишкіл Сестринства навчив її користуватися ним із нищівною ефективністю. Цей голос нелегко було проігнорувати, навіть якщо вона говорила цілком вільно, знічев’я, як оце зараз. Теґ бачив її в Раді Бене Ґессерит. Її манера була владною та переконливою, а кожне слово вказувало на гострий розум, що керував її рішеннями. У її нинішній поведінці він відчував важливе рішення.
Теґ указав на оббите зеленою тканиною крісло ліворуч. Вона глянула на крісло, знову пробігла поглядом по кімнаті та стримала посмішку.
Ладна була побитися об заклад, що в цьому домі немає слідокрісел. Теґ був древнім і оточував себе древністю. Вона сіла і пригладила накидку, чекаючи, коли Теґ займе крісло навпроти неї.
— Мені шкода, що мушу просити тебе повернутися з відпочинку, башаре, — промовила вона. — Та, леле, обставини не дають мені великого вибору.
Теґ невимушено поклав довгі руки на підлокітники крісла — поза розслабленого ментата. Чекав. Його постава казала: «Наповни мою свідомість даними».
Тараза на мить зніяковіла. Видовище було імпозантним. Постать Теґа досі залишалася царствено високою, його велику голову увінчувало сиве волосся. Вона знала, що йому бракує чотирьох СР до трьохсот літ. Навіть узявши до уваги те, що СР, стандартний рік, на якісь двадцять годин коротший за так званий примітивний рік, такий вік справляв враження, а досвід Теґа на службі Бене Ґессерит викликав у Тарази повагу. Вона помітила, що Теґ одягнений у ясно-сірий однострій без знаків розрізнення: ретельно скроєні штани й піджак, розстебнута під горлом біла сорочка відкривала покриту глибокими зморшками шию. На поясі зблиснуло золото. Вона розпізнала сяйво сонця башара, отриманого при виході у відставку. Яким же практичним був Теґ! Використав золоту відзнаку як пряжку до пояса. Це її заспокоїло. Теґ зрозуміє її проблему.
— Можу я напитися води? — спитала Тараза. — Подорож була довгою і виснажливою. Останній етап ми здолали на одному з наших транспортників, який слід було замінити п’ятсот літ тому.
Теґ підвівся з крісла, підійшов до стінної панелі та вийняв з шафки за панеллю пляшку охолодженої води і склянку. Поставив їх на низенький столик праворуч від Тарази.
— У мене є меланж, — сказав він.
— Ні, дякую, Майлсе. Маю власний запас.
Теґ сів на місце. Вона зауважила в його рухах скутість. А все ж, зважаючи на його вік, він досі був напрочуд гнучким.
Тараза налила собі пів склянки води й випила одним духом. З вишуканою дбайливістю поставила склянку на бічний столик. Як до нього підступитися? Поведінка Теґа її не ошукала. Він не хотів переривати свій відпочинок. Аналітики Тарази перестерігали її. Вийшовши у відставку, він дуже зацікавився рільництвом. Його розлогі земельні володіння тут, на Лернеї, були по суті дослідницьким садом.
Вона здійняла погляд і відверто до нього придивилася. Квадратні Теґові плечі підкреслювали його вузький стан. Він і досі живе активним життям. Типово Атрідівське довгасте обличчя з рисами, гострими через міцні кістки. Теґ відповів на її погляд своїм, як він робив це завжди, нібито вимагаючи уваги, але готовий вислухати все, що може сказати Мати Настоятелька. Його вузькі губи вигнулися у легкій усмішці, відкриваючи білосніжні рівні зуби.
«Знає, що я почуваюся незручно, — подумала вона. — Прокляття! Він слуга Сестринства, так само, як і я!»
Теґ не підганяв її питаннями. Його поведінка зоставалася бездоганною, дивно відстороненою. Тараза нагадала собі, що це загальна риса ментатів і не слід читати в ній нічого іншого.
Зненацька Теґ підвівся, підійшов до серванта ліворуч від Тарази. Обернувся, схрестив руки на грудях і схилився, дивлячись на неї згори вниз.
Тараза змушена була повернути крісло, аби бачити його обличчя. «Бодай його!» Теґ не збирався полегшувати їй завдання. Усі Превелебні Матері Екзаменаторки зауважували, що Теґа складно було всадовити для розмови. Він волів стояти, тримаючи плечі по-військовому штивно й дивлячись під ноги. Небагато Превелебних Матерів могли дорівнятися до нього зростом — понад два метри. Аналітики погоджувалися, що ця риса була Теґовим способом (ймовірно, несвідомим) заперечувати владу Сестринства над ним. Однак у решті його поведінки цей протест не проявлявся. Теґ завжди був найнадійнішим військовим командиром з усіх, хто колись служив Сестринству.
У мультисуспільному світі, де сили найвищих в’язей, попри простоту позначень, відзначалися складною взаємодією, надійні військові командири цінувалися на вагу меланжу, причому багатократну. У негоціаціях завжди фігурували релігії та спільні спогади про імперські тиранії, але подобу поточному дневі надавали економічні сили, а військову монету приймала будь-яка лічильна машина. Ця монета була на кожних переговорах, і так воно й зоставатиметься, доки необхідність приводитиме в рух торгову систему, — потреба у певних речах (таких, як прянощі чи технопродукти Ікса), потреба в спеціалістах (таких, як ментати чи лікарі-сукійці) і всі інші земні потреби, для яких існували ринки — робочої сили, будівничих, дизайнерів, планувальників форм життя, митців, екзотичних задоволень…
6
Гномічний (грец. gnomos — думка, судження, висновок) — афористичний вислів філософсько-повчального характеру, який має універсальне значення.