— У нього примітивний генотип, і його виведено не для того, щоб стати Квізац Хадерахом, — заперечила Люцілла.
— Але тлейлаксу втрутилися в його генетичний спадок.
— Так, за нашим наказом. Прискорили його нервові та мускульні реакції.
— І це все, що вони зробили? — спитала Шванг’ю.
— Ти бачила клітинні дослідження, — відповіла Люцілла.
— Якби ми вміли робити те, що роблять тлейлаксу, то не потребували б їх, — зауважила Шванг’ю. — Мали б власні аксолотлеві контейнери.
— Думаєш, вони щось від нас приховали? — спитала Люцілла.
— Він був у них дев’ять місяців без жодного нашого нагляду!
— Я вже чула ці аргументи, — промовила Люцілла.
Шванг’ю здійняла руки, ніби здаючись.
— То він увесь твій, Превелебна Мати. І вся відповідальність за наслідки теж на тобі. Та ти не усунеш мене з цього поста, хай який звіт пошлеш Капітулі.
— Усунути тебе? Звісно, ні. Я не хочу, щоб ваша фракція вислала сюди когось невідомого.
— Існує межа зневаг, які я можу прийняти від тебе, — сказала Шванг’ю.
— А також межа того, скільки зрад прийме Тараза, — не залишилася в боргу Люцілла.
— Якщо ми здобудемо нового Пола Атріда чи, крий Боже, нового Тирана, це буде заслугою Тарази, — промовила Шванг’ю. — Передай їй, що я це казала.
Люцілла підвелася.
— Ти також можеш дізнатися, що Тараза залишила цілковито на мій розсуд питання, скільки меланжу я даватиму цьому гхолі. Я вже почала збільшувати його порцію прянощів.
Шванг’ю гримнула обома кулаками об стіл.
— Прокляття на ваші голови! Ви ще всіх нас погубите!
***
Таємниця тлейлаксу мусить приховуватися у їхній спермі. Наші випробування доводять, що вона не переносить генетичної інформації прямим шляхом. Містить прогалини. Кожен тлейлаксу, якого ми досліджували, приховував від нас своє внутрішнє «я». Вони мають природний імунітет на Іксіанський Зонд! Таємниця на найглибшому рівні — ось їхній остаточний обладунок і остаточна зброя.
Якось уранці четвертого року перебування Шіани у святині спостерігачі Бене Ґессерит на Ракісі отримали від своїх шпигунів рапорти, які дуже їх зацікавили.
— Кажеш, вона була на даху? — спитала Мати Командирка Ракіанської Твердині.
Тамелейн, командирка, раніше служила на Гамму і краще за багатьох знала, що з чим збирається тут поєднати Сестринство. Рапорт шпигунів перебив Тамелейн сніданок із цитринового конфі, приправленого меланжем. Вісниця невимушено стояла біля столу, тимчасом як Тамелейн, повернувшись до трапези, перечитувала рапорт.
— На даху, так, Превелебна Мати, — сказала вісниця. Тамелейн глянула на вісницю. Кіпуна, аколітка й уродженка Ракіса, була підготована до залагодження делікатних місцевих справ. Проковтнувши ложечку конфі, Тамелейн сказала:
— «Поверніть їх назад!» Це точні її слова?
Кіпуна швидко кивнула. Вона зрозуміла питання. Чи віддала Шіана імперативний наказ?
Тамелейн повернулася до перегляду рапорту, шукаючи тонких сигналів. Тішилася, що послали саме Кіпуну. Тамелейн із повагою ставилася до здібностей цієї ракіанки. Кіпуна мала м’які заокруглені риси й типове для більшості ракіанського священничого стану волосся, наче постійно розвіяне вітром, та в її голові не було вітру.
— Шіана була невдоволена, — промовила Кіпуна. — ’Топтер пролетів над самісіньким дахом, і вона виразно побачила в ньому двох в’язнів, закутих у кайдани. Знала, що їх везуть на смерть до пустелі.
Тамелейн відклала рапорт і всміхнулася.
— Тож вона наказала повернути в’язнів до неї. Я вважаю цей вибір слів чарівним.
— Повернути їх назад? — спитала Кіпуна. — Це здається досить простим наказом. Що в цьому чарівного?
Тамелейн дуже сподобалася прямота, з якою аколітка виявила свій інтерес. Кіпуна не пропускала нагоди довідатися, як працює мозок справжньої Превелебної Матері.
— Не ця частина її промови мене зацікавила, — відповіла Тамелейн. Схилилася над звітом і прочитала вголос:
— «Ви слуги Шайтана, а не слуги слуг». — Тамелейн глянула на Кіпуну. — Ти сама все це бачила й чула?
— Так, Превелебна Мати. Було визнано важливим, щоб я особисто передала тобі цей звіт на випадок, якщо в тебе виникнуть інші питання.
— Вона досі називає його Шайтаном, — промовила Тамелейн. — Як це має їх дратувати! Звичайно, це слова самого Тирана: «Мене називатимуть Шайтаном».
— Я бачила звіти зі сховища, знайденого в Дар-ес-Баляті, — сказала Кіпуна.
— І двох в’язнів повернено негайно? — спитала Тамелейн.
— Так швидко, як тільки можна було переслати звістку ’топтером, Превелебна Мати. Їх повернули за кілька хвилин.
— Тож вони постійно за нею стежать і слухають, що вона каже? Добре. Чи поводилася Шіана так, наче знає цих двох в’язнів? Вони обмінялися якимись посланнями?
— Я певна, що вони їй чужі, Превелебна Мати. Двоє звичайних людей низького стану, радше брудні і вбого одягнені. Від них тхнуло немитим тілом, от як від мешканців халуп на периметрі.
— Шіана наказала зняти з них кайдани, а тоді заговорила до цієї немитої пари. Якими були її слова? Що достеменно вона сказала?
— «Ви мій народ».
— Мило, мило, — промовила Тамелейн. — Тоді Шіана наказала забрати цих двох, скупати їх, дати нове вбрання і відпустити. Розкажи мені власними словами, що сталося пізніше.
— Вона покликала Туека, і той прийшов із трьома радниками-помічниками. Це була… майже сварка.
— Мнемотранс, прошу, — звеліла Тамелейн. — Відтвори мені фрази, якими вони обмінювалися.
Кіпуна заплющила очі, глибоко вдихнула і ввійшла у мнемотранс. Тоді заговорила.
— Шіана каже: «Мені не подобається, що ти згодовуєш моїх людей Шайтанові». Радник Стірос каже: «Їх принесли в жертву Шай-Хулудові!» Шіана каже: «Шайтанові!» Шіана тупає від гніву, а Туек каже: «Годі, Стіросе. Щоб я більше не чув такої суперечки». Шіана каже: «Коли ви навчитеся?» Стірос починає говорити, але Туек поглядом наказує йому замовкнути й говорить: «Ми навчилися, Свята Дитино». Шіана каже: «Я хочу…»
— Досить, — промовила Тамелейн.
Аколітка розплющила очі й мовчки чекала. За мить Тамелейн заговорила:
— Повертайся на свій пост, Кіпуно. Ти справді дуже добре впоралася.
— Дякую, Превелебна Мати.
— Священники будуть збентежені, — сказала Тамелейн. — Бажання Шіани — наказ для них, бо Туек у неї вірить. Перестануть використовувати червів як знаряддя кари.
— Ці два в’язні, — почала Кіпуна.
— Так, дуже здогадливо з твого боку. Два в’язні розкажуть, що з ними сталося. Історія розійдеться у перекрученому вигляді. Люди казатимуть, що Шіана захищає їх від священників.
— А хіба не це вона робить, Превелебна Мати?
— Ах, усе ж поміркуй, який вибір тепер відкривається перед священниками. Вони частіше вдаватимуться до альтернативних форм покарань — шмагання чи конфіскації майна. Тоді як страх перед Шайтаном зменшуватиметься через Шіану, страх перед священниками зростатиме.
Через два місяці звіти Тамелейн Капітулі підтвердили слушність її слів.
— Зменшення порцій, особливо зменшення порцій води, стало домінантною формою покарання, — звітувала Тамелейн. — Фантастичний поголос дійшов до найдальших околиць Ракіса й невдовзі перекинеться на багато інших планет.
Тамелейн ретельно обміркувала наслідки свого звіту. Його побачить багато людей, зокрема й ті, що не симпатизують Таразі. Кожна Превелебна Мати спроможна подумки змалювати картину того, що тепер неодмінно станеться на Ракісі. Багато хто бачив, як Шіана прибула з пустелі на дикому черві. Священнича реакція, що мала на меті втримати все в таємниці, була помилковою з самого початку. Незаспокоєна цікавість мала тенденцію породжувати власні відповіді. Здогади часто були більш небезпечними, ніж факти.