Не в цьому Всесвіті.
Схема склалася. Багатство. Гамму набрала нової ролі в ментатських розрахунках. Гамму давно вже була випотрошена Харконеннами й покинута, як обігнилі останки, відновлені потім даніанцями. Та був час, коли зникли навіть надії Гамму. Без надій не було навіть мрій. Виходячи з цієї вигрібної ями, населення керувалося лише найпростішим прагматизмом. Якщо це працює, то воно добре.
Багатство.
При першому дослідженні Гамму він зауважив численність банкірських домів. Деякі з них були навіть відмічені як безпечні для Бене Ґессерит. Гамму служила опорним пунктом для маніпуляцій з величезним багатством. Банк, який він відвідав, щоб вивчити можливість його використання для невідкладного контакту, повністю ожив у ментатській свідомості. Він одразу збагнув, що ця установа не обмежується суто планетарними справами. Це був банк банкірів.
Не просто багатство, а БАГАТСТВО.
Розум Теґа не був ще готовим для розвитку першомоделі, але йому вистачало даних для Пробного Проєктування. Багатство не з цього Всесвіту. Люди з Розсіяння.
Усе це ментатське міркування тривало не довше як кілька секунд. Діставшись точки Пробного Проєктування, Теґ розслабив м’язи й нерви, глянув на Таразу та підійшов до прихованого входу. Помітив, що Тараза не виявляє занепокоєння його рухами. Припіднявши завіси, Теґ натрапив на чоловіка майже одного з ним зросту: одягнений по-військовому, на петлицях коміра схрещені списи. Грубе обличчя, широкі щелепи. Зелені очі. Вираз здивованої напруги, одна рука над кишенею, що випиналася, очевидно, від схованої у ній зброї.
Теґ усміхнувся чоловікові, відпустив завіси й повернувся до Тарази.
— За нами спостерігають люди з Розсіяння, — сказав він.
Тараза розслабилася. Теґ улаштував незабутній спектакль.
Завіси зі свистом розсунулися. Високий незнайомець увійшов і зупинився кроків за два від Теґа. На його обличчі застиг крижаний гнів.
— Я попереджав, щоб ви нічого йому не казали!
Голос виявився скрипучим баритоном, акцент був Теґові незнайомий.
— А я попереджала про сили цього ментата-башара, — відповіла Тараза. На її обличчі промайнула огида.
Чоловік заспокоївся, судячи з його виразу, дещо злякався.
— Всечесна Матроно, я…
— Не смій так мене називати! — Тіло Тарази нап’ялося у бойовій стійці, якої Теґ ніколи раніше в неї не бачив.
Чоловік злегка схилив голову.
— Люба леді, не ви тут контролюєте ситуацію. Мушу нагадати, що мої накази…
Теґ уже достатньо почув.
— Як на мене, то саме вона тут усе й контролює, — сказав він. — Перед прибуттям сюди я привів у дію певні захисні засоби. Цей корабель… — він озирнувся довкола і знову перевів увагу на пришельця, чиє обличчя прибрало настороженого виразу, — не є не-кораблем. Два наші не-кораблі — монітори цієї миті стежать за вами.
— Ви не виживете, — гримнув чоловік.
Теґ приязно всміхнувся:
— Ніхто на цьому кораблі не виживе. — Він стиснув щелепи, щоб послати нервовий сигнал і активувати крихітний пульсомір у черепі. Той передавав графічні повідомлення просто в його візуальні центри. — І у вас небагато часу на ухвалення рішення.
— Розкажи йому, звідки ти знав, що слід робити, — промовила Тараза.
— Ми з Матір’ю Настоятелькою маємо власні засоби спілкування, — сказав Теґ. — Але й без цього вона не мусила мене попереджати. Достатньо її виклику. Мати Настоятелька у транспортнику Гільдії в такий час? Не може бути!
— Глухий кут, — буркнув чоловік.
— Можливо, — погодився Теґ. — Але ні Гільдія, ні Ікс не ризикнуть наразитися на повномасштабну атаку всіх сил Бене Ґессерит, очолюваних навченим мною воєначальником. Маю на увазі башара Бурзмалі. Ваша підтримка саме розпалася і зникла.
— Я нічого цього йому не казала, — втрутилася Тараза. — Ти щойно став свідком роботи ментата-башара, рівня якому навряд чи знайдеться у твоєму Всесвіті. Подумай про це, якщо обмірковуєш протистояння з Бурзмалі, чоловіком, вишколеним цим ментатом.
Пришелець перевів погляд з Тарази на Теґа і знову на Таразу.
— Ось вихід із нашого гіпотетичного глухого кута, — сказав Теґ. — Мати Настоятелька Тараза та її супровід вирушать звідси разом зі мною. Мусиш вирішувати негайно. Час пішов.
— Ти блефуєш. — У цих словах не було справжньої сили.
Теґ повернувся до Тарази обличчям і вклонився.
— Було великою честю служити тобі, Превелебна Мати Настоятелько. Прощавай.
— Можливо, смерть нас не розлучить, — відповіла Тараза.
Це було традиційне прощання Превелебної Матері з рівною їй Сестрою.
— Ідіть! — Чоловік із грубим обличчям підійшов до коридорного люка й відкрив його. Показалися два здивовані іксіанські охоронці. Хрипким голосом чоловік наказав: — Заберіть їх до ліхтера.
Теґ, досі розслаблений і спокійний, промовив:
— Клич свій супровід, Мати Настоятелько.
Чоловікові, що стояв біля люка, сказав:
— Ти надто цінуєш власну шкуру, аби бути добрим солдатом. Ніхто з моїх людей не зробив би такої помилки.
— На борту цього корабля є справжні Всечесні Матрони, — буркнув чоловік. — Я поклявся захищати їх.
Теґ скривився і обернувся до Тарази, що саме виводила гурток своїх людей з сусідньої кімнати. Там були дві Превелебні Матері та чотири аколітки. Теґ розпізнав одну з Превелебних Матерів: Дарві Одраде. Раніше він бачив її тільки здалеку, але овальне обличчя і гарні очі привертали увагу: викапана Люцілла.
— У нас є час, щоб представитися? — спитала Тараза.
— Звичайно, Мати Настоятелько.
Теґ схилив голову й потис руку кожній із жінок, коли Тараза їх називала.
Виходячи, Теґ обернувся до чоловіка в однострої.
— Завжди слід зберігати гарні манери, — сказав він. — Інакше ми були б менше ніж людьми.
Тільки коли вони опинилися в ліхтері, а Тараза сіла поруч із ним, біля свого супроводу, Теґ спитав:
— Як вони вас захопили?
Ліхтер летів у напрямку планети. На екрані перед собою Теґ бачив, що корабель Гільдії, позначений символом Ікса, виконував наказ залишатися на орбіті, доки його група не буде в безпеці, за лінією планетарної оборони.
Перш ніж Тараза встигла відповісти, Одраде перехилилася через перехід, що відділяв її від Матері Настоятельки, і сказала:
— Я скасувала наказ башара знищити цей корабель Гільдії, Мати.
Теґ різко повернув голову і глянув на Одраде.
— Але ж вони захопили вас у полон і… — Він насупився. — Звідки ти знала, що я…
— Майлсе!
У Таразиному голосі прозвучав гострий докір. Він жалібно всміхнувся. Так, знала його майже як він сам себе знав… а в чомусь і краще.
— Було б неточно сказати, що вони нас захопили, — промовила Тараза. — Ми самі дозволили їм нас захопити. Я начебто супроводжувала Дар на Ракіс. Ми покинули наш не-корабель у точці Перехрестя і попросили надати найшвидший транспортник Гільдії. Уся моя Рада, включно з Бурзмалі, погодилася, що ці пришельці з Розсіяння підкуплять екіпаж транспортника й повезуть нас до тебе, щоб зібрати воєдино всі фрагменти проєкту гхоли.
Теґ жахнувся. Який ризик!
— Ми знали, що ти нас порятуєш, — сказала Тараза. — Бурзмалі був напоготові, якби тобі не вдалося.
— Цей корабель Гільдії, який ви пощадили, — зауважив Теґ, — викличе підмогу і атакує наш…
— Вони не атакують Гамму, — відповіла Тараза. — Там зібралося надто багато різнорідних сил із Розсіяння. Вони не посміли б піти проти них усіх.
— Хотів би я бути так само у цьому впевненим, як, схоже, впевнена ти, — сказав Теґ.
— Будь певним, Майлсе. Крім того, є й інші причини не нищити корабель Гільдії. Ікс та Гільдію піймали на лівих операціях. Це недобре для ділових угод, а їм потрібна кожна ділова угода, яку вони можуть здобути.
— Якщо тільки в них немає важливіших клієнтів, які пропонують більші прибутки!
— Ах, Майлсе, — замислено промовила вона. — Ось чим ми, Бене Ґессерит, насправді займаємося в ці останні дні: докладаємо сил, щоб усе заспокоїлося, прийшло в рівновагу. Ти це знаєш.