Лише після того, як з'ясовані всі зазначені вище питання, можна розпочинати суперечку, будувати аргументації, критикувати точку зору супротивника. Без визначення питання щодо зрозумілості, чіткості, ясності предмета спілкування, суперечка не може бути раціональною. Нехтування цим кінець-кінцем або призведе до конфліктної ситуації, або суперечка нагадуватиме дитячу гру під назвою «зіпсований телефон».
Правило 2: Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або критики.
Порушення цього правила в процесі спілкування призводить до помилки, яка називається іgnoratіо еlenchi. Вона буває двох видів: «втрата тези» і «підміна тези».
«Втрата тези» відбувається у тому випадку, коли людина ненавмисно (іноді підсвідомо) у процесі суперечки підміняє одну тезу іншою.
«Підміна тези» - це така ж сама помилка, однак людина допускається її свідомо, з наміром ввести в оману опонента, обґрунтувати не те твердження, яке висувається як теза, а те, яке вигідно їй. І в першому, і в другому випадку теза, яка повинна бути обґрунтованою, кінець-кінцем залишається необґрунтованою. Так, наприклад, людина емоційно починає розмірковувати про щось несправедливе з точки зору моралі, а замість цього доводить, що воно є несправедливим у правовому розумінні.
«Підміна тези», як правило, застосовується тими людьми, які бачать, що відкрито довести заявлену тезу вони не можуть. Тоді вони намагаються відволікти увагу співрозмовника, висуваючи нову тезу, яка зовнішньо схожа з попередньою, але має зовсім інший зміст.
«Підміна тези» також може бути пов'язана з відповіддю не на те запитання, яке було задане, або з нерозкриттям запропонованої теми. При цьому текст аргументації з точки зору логіки може бути бездоганним.
Саме про допущення такої помилки йдеться у наведених нижче діалогах:
1. - Як ви ставитеся до приватизації землі?
- Наше суспільство до приватизації ще не готове.
2. - Де ти дістав цю книжку?
- Там її вже немає.
3. - Хто зателефонував?
- Це не тебе.
4. - Котра година ?
- Ти все одно запізнився.
Наведені тексти досить типові для нашого життя, ми навіть не помічаємо, що допускаємо помилку. Однак у процесі суперечки неуважне ставлення до цього може призвести до непорозуміння або навіть до конфлікту чи поразки у спорі.
Якщо ми маємо справу з навмисною підміною тези, то така помилка кваліфікується як софізм. Згадаймо приклад про Протагора і Еватла, який був наведений на початку книги. Непорозуміння тут виникло саме через порушення закону тотожності, який є основою правила, що обговорюється. У договорі між учнем і вчителем не було чітко визначено поняття «перший судовий процес» і роль Еватла в цьому судовому процесі: він повинен був виступати, з одного боку, як юрист, який програє або виграє свій перший судовий процес, а з іншого боку - як відповідач, якого суд або виправдовує, або звинувачує. У зв'язку з Цим змінювалася і угода, з приводу якої сперечалися Протагор і його учень.
Розглянемо детально ще один софізм: «Хтось вирішив довести, що Зрази по 2 буде не б, а 4. Для цього він узяв звичайний сірник і попросив присутніх уважно слідкувати за його міркуванням. «Переламавши сірник навпіл, - сказав він - будемо мати один раз 2. Зробивши те саме з однією з половинок, будемо мати другий раз 2. Нарешті, зробивши те саме з іншою половинкою, будемо мати третій раз 2. Отже, узявши Зрази по 2, ми отримали 4, а не б, як звичайно прийнято думати».
У міркуванні дивного математика була допущена помилка - «підміна тези». Замість того, щоб доводити твердження «3x2 = 4», він доводив, що «якщо ціле поділити навпіл, а потім кожну половинку в свою чергу поділити навпіл, то в результаті отримаємо чотири частини».
Підміна тези може також відбуватися тоді, коли людина свідомо не бажає дати відповідь на поставлене запитання. Як приклад наведемо таку ситуацію:
Даючи російському громадянинові транзитну візу, співробітники фінського посольства у Швеції хочуть упевнитися в тому, шо у нього є зворотний квиток до Росії (на пором, на поїзд або на літак). Чоловік протягує свій паспорт співробітнику посольства. Той його запитує: «Чи є у Вас квитки на пором?» Роблячи вигляд, що він не розуміє причину запитання, чоловік задає співробітнику посольства зустрічне запитання: «А що, у цю пору року складно з квитками?».
У суперечках може допускатися або повна, або часткова підміна тези. У першому випадку підміна тези, як правило, маскується певними обставинами, що пов'язані з конкретною ситуацією. Це дозволяє відволікти увагу опонента від порушення одного з основних правил раціональної суперечки.