Досліджуючи поведінку людей у різноманітних ситуаціях, вчені дійшли висновку про існування певних зон - дистанцій спілкування між співрозмовниками. Розглянемо їх докладніше.
Перша дистанція - у межах від 0 до 50 см. її називають «інтимною зоною». Це простір, відкритий для подружжя, дітей, близьких членів родини, коханців. На такій відстані ви можете торкатися, відчувати запах іншої людини, розглядати її зблизька.
Друга дистанція - у межах від 50 см до 1,2-1,5 м. її називають «особистою зоною». Це простір, відкритий для спілкування із знайомими, друзями, але не найближчими.
Третя дистанція - у межах 1,5-2,8 м. її називають «соціальною зоною». Це найбільш прийнятна відстань для формальних контактів у суспільстві і на роботі, з людьми вищого статусу або тими, кого ви знаєте не достатньо близько.
Четверта дистанція - більше, ніж 2,8 м. її називають «публічною зоною». Більшість з нас підтримує таку дистанцію, коли публічно виступає перед групою людей або хоче уникнути спілкування.
Наведемо кілька правил розумного використання дистанції.
1. Не треба починати спілкування, в якому ви зацікавлені з публічної відстані. Встановлення позитивного контакту у цьому випадку неможливе.
2. Перші фрази краще сказати, підійшовши на соціальну або формальну відстань. Оскільки така дистанція характерна для знайомих і друзів, співрозмовник підсвідомо налаштовується вислухати вас і допомогти.
3. Якщо під час розмови ви наблизилися до співрозмовника на один ступінь, то скоріше за все справили на нього добре враження. Якщо ж перескочили через декілька, то ефект буде протилежним.
4. Не втручайтеся в особистий простір людини.
І ще одне зауваження. Наведені вище розміри дистанцій можуть змінюватися залежно від статі та віку співрозмовників:
• ближче до партнера намагаються знаходитися діти і старі, жінки також більш схильні до цього, ніж чоловіки;
• урівноважена, впевнена в собі людина підійде до вас на ближчу відстань, ніж нервова, дратівлива;
• віддаленій відстані віддають перевагу підлітки та люди середнього віку.
Знання цих факторів щодо просторових характеристик спілкування дозволяє грамотно та ефективно їх використовувати для трансформації комунікації у вигідному для вас напрямку.
Наведені вище прийоми маніпулювання в суперечках, звичайно, не вичерпують увесь клас таких прийомів. Ми зупинилися лише на деяких з них. Якщо вас зацікавила ця тема, то зверніться до списку літератури, який наводиться наприкінці книги. Ознайомившись з літературою, ви зможете поглибити знання з цієї теми і озброїтися новими прийомами впливу на співрозмовника в комунікативних процесах.
Практикуми до розділів
Загальна характеристика суперечки
1. Що ви знаєте про історію мистецтва суперечки?
2. Як ви можете визначити поняття «суперечка»?
3. Як співвідносяться поняття «суперечка» і «комунікація»?
4. Наведіть приклади комунікативних процесів, які можна назвати суперечками і які такими назвати не можна.
5. Назвіть основних учасників суперечки. Які функції вони виконують у процесі спору?
6. Які види суперечок ви знаєте?
7. Чи може полеміка виступати суперечкою заради істини?
8. Чи може дискусія виступати суперечкою заради перемоги?
9. Чому суперечку заради істини називають суперечкою про описи?
10. Чому суперечку заради перемоги називають суперечкою про цінності?
11. У чому схожі і чим відрізняються диспут і дебати?
12. Проаналізуйте вислови. Чи підтримуєте ви їх? Обґрунтуйте свою відповідь.
• «Не висловлюйте нічого, що не можна довести простими та рішучими дослідами... Шануйте дух критики, сам по собі він не пробуджує нових ідей, не підштовхує до великих справ. Але без нього все хитке. За ним завжди останнє слово. Те, що я вимагаю від вас і що ви в свою чергу вимагатимете від ваших учнів, є найскладнішим для Дослідника» (Л. Паскаль)
• «Якщо ви сперечаєтеся і заперечуєте, ви іноді можете Домогтися перемоги, але це буде безглузда перемога, тому Що ви ніколи не досягнете за допомогою цього доброго ставлення до себе з боку вашого супротивника» (Б. Франклін)
• «Жодна людина, яка вирішила справді чогось досягти в житті, не повинна витрачати час на особисті суперечки, не говорячи вже про те, що вона не повинна дозволяти собі втрачати самовладання. Поступайтеся у великих питаннях, якщо ви відчуваєте, що і ви, і ваш співрозмовник по-своєму маєте рацію, і поступайтеся в більш дрібних речах, навіть добре усвідомлюючи, що маєте рацію лише ви. Краще звільнити шлях собаці, ніж дозволити, щоб він вкусив вас. Навіть убивство собаки не вилікує укусу» (А. Лінкольн)