а за вікнами вагону бігли ниви, міста — бігло життя.
літошнім вечером — свіжим і гарним після дощу — приїхали до Харкова. тут етап прийняв московсько-курський конвой: уже легше. ще краще було те, що пересадовили нас на вагони з полицями, де можна було спати.
Примітки
Оповідання Дмитра Бузка «Етап» — автобіографічне. 27 жовтня 1907-го року сімнадцятирічного Бузка, за наводкою провокатора, у Одесі, де він мешкав, заарештувала поліція. (Цього року він вступив до партії есерів і переховував у себе нелегальну друкарню). Після майже року слідства, у вересні 1908 року, Одеський військово-окружний суд засудив його до трьох з половиною років каторги. Через рік, після перебування у каторжних централах Одеси та Херсона, Дмитра погнали етапом до В’ятки, про що він і розповідає у цьому своєму оповіданні «Етап». У липні 1911 року з В’ятки його вислали на станцію Знам’янка Верхоленського повіту Іркутської губернії. Незабаром йому пощастило звідти втекти і за допомогою контрабандистів дістатися Німеччини. Звідти — до Швейцарії, а потім — до Бельгії (усе 1912 року). Наступного року він приїхав до Італії, а 1914 — до Великої Британії, 1915 — до Швеції, і нарешті осів у Данії, де закінчив університет. 1917 року він повернувся до Росії, а потім України, де приймав активну участь у громадсько-політичному житті...
Тут текст «Етап» представлений за публікаціями в харківському журналі «Нова ґенерація» №№ 3, 4, 1930 р. Збережено стиль цієї публікації (зокрема — відсутність заголовних літер). Публікація в журналі супроводжувалась приміткою редакції: «це факто-оповідання має деякі риси естетичних жанрів, що порушують його функціональність. це пояснюється особистим ставленням автора до теми, суб’єктивним впливом її на автора. ред.»