До Інесиного випускного Гарик і Сашко не знали про існування один одного. Перша їхня сутичка відбулася саме тоді, у кафе, на випускному вечорі. Сусіда й запрошувати не треба було — хіба він міг проігнорувати таку важливу для Інеси подію? Прийшов із букетом червоних троянд і французькими парфумами. І звісно ж, не пропустив жодного танцю. Сашко був ошелешений, коли побачив, як той нахабно обіймає Інесу, як щось шепоче їй на вухо, як вона сміється. Гарик не залишив йому жодного шансу, не поступився навіть одним танцем. А Сашко ж саме сьогодні, коли вони нарешті офіційно стали дорослими (так він вважав), збирався сказати їй усе: як давно, ще з першого класу, кохає, як мріє бути поряд із нею, як завжди-завжди її оберігатиме.
Цей випускний вечір став для Сашка Бондаренка вечором утрачених ілюзій і розбитого серця. Він уперше в житті напився, ненароком облив однокласниць шампанським, зачепив ліктем і розбив кілька келихів, несподівано комусь нагрубив, навіть спробував натовкти пику Гарикові, але той спокійнісінько скрутив йому руки за спиною й мовчки випхав недоладного суперника за двері. У Сашка при цьому було таке обличчя, що в Інеси аж серце зайшлося та сльози виступили. Відштовхнула Гарика й кинулася слідом за однокласником, хотіла втішити його. Але Гарик боляче схопив її за руку: «Облиш! Хай провітриться мамин синочок. Він же досі, мабуть, нічого, крім молока й лимонаду, не пив». І вони знову закружляли в танці.
Нещасний і принижений Сашко не повернувся до кафе, проблукав цілу ніч містом і сам один зустрів світанок на лавці в парку, неподалік від річки. Коли прокинувся, згадав, що йшов до Стиру з твердим наміром утопитися. Не знав — радіти чи сумувати з приводу того, що все-таки залишився живим.
Удруге Сашко й Гарик зіткнулися сім років по тому.
Після багатьох невдалих спроб міліція таки накрила ковзкого, як світязький вугор, відчайдушного та невловимого злочинця на прізвисько Холодильник. Ним і виявився Гарик Холодницький, який паралельно зробив дві кар’єри — обласного чемпіона зі східних єдиноборств і авторитетного рекетира. Справу передали молодому, але дуже перспективному слідчому Олександрові Бондаренку, який два роки тому повернувся до рідного міста.
Інеса пішла просити за Гарика. Вона знала, до кого йде. Уявляла, як зніяковіє Сашко, як обійматиме її очима, а може, і не тільки очима — відважиться нарешті дати волю рукам. Та коли переступила поріг кабінету, сторопіла: замість несміливого й незграбного закоханого старшокласника побачила широкоплечого, чимось вельми заклопотаного молодого чоловіка з проникливим гострим поглядом.
— Перепрошую. — Показав їй рукою на стілець біля столу. І кинув комусь у слухавку різкувато й офіційно: — Лейтенант Бондаренко слухає вас.
Він не зразу впізнав її. Чи прикинувся, що не впізнав?
Достеменно ніхто не може сказати, що вплинуло більше — Інесині благання зглянутися на неї, на дитину, яку вона вже носить під серцем, і допомогти в ім’я колишнього кохання чи Холодильникові бакси, підсунуті комусь значно вищому, ніж молодий слідчий. Але Гарик вийшов зі стін СІЗО. Вийшов і зразу ж зав’язав із минулим. Відкрив власний фітнес-центр, приватизував доходяжний, давно не ремонтований гастроном і за рік перетворив його на супермаркет. Опісля купив невеликий молокозавод, цією продукцією заповнив свій магазин, збудував приватну пекарню й кілька м’ясних цехів… У його стрімкому перетворенні з кримінального авторитета Холодильника в успішного бізнесмена Холодницького провідну роль відігравала Інеса. Дипломований економіст із гострим раціональним розумом, практична й чіпка, вона вдавалася в усі виробничі та торговельні процеси й примножувала Гарикові мільйони, здобуті в його попередньому житті зовсім не бізнесовим способом.
Їхнє розлучення журналісти назвали війною десятиліття. Жорстокою, брудною й затяжною. Але всі війни колись закінчуються. Окрім половини імперії Холодницьких, Інеса забрала й цілу торбу прикрас із дорогоцінних металів і камінців, за які можна було купити ще кілька маркетів. Але навіть це не могло вгамувати гнів, що вирував у душі зрадженої й уже не молодої жінки.
Вона давно знала про Гарикові інтрижки. Іноді влаштовувала йому сцени, іноді робила вигляд, що нічого не помічає. «Перебіситься», — думала. А він… Сивина в голову, а чорт у бороду. Купив собі якусь молоденьку хвойду та й носиться з нею, як дурень зі ступою — демонструє нове кохання на всіх корпоративних вечірках і навіть на урочистих прийомах, вихваляється своєю лялькою. У тому, що молода дружина спокусилася на Гарикове багатство, а не купилася на його давно обм’яклі біцепси та обвисле підборіддя, Інеса не сумнівалася. Хіба не так? Тепер жінка готова була віддати частину здобутого в жорстокій війні, аби тільки Гарик страждав, аби відчув себе так само покинутим, самотнім і зрадженим, як вона.