Неприйнятий плян останньої можливости
Похід польсько-українських військ на Київ закінчився невдачею надсподівано скоро. Поляки стали поводитись на звільнених теренах наддніпрянської України так, наче б це була ворожа територія, окупована поляками. Своєю поведінкою вони викликали ворожість населення України не тільки до себе, а й до військ та уряду УНР, які прикликали собі поляків на допомогу. Не зустрівши із-за цього сподіваної піддержки українського населення, польсько-українські війська були змушені з поспіхом відступати, большевики ж, ідучи вслід за ними, перейшли в серпні 1920 р. Збруч і почали наступ на Варшаву.
У цій новій, створеній воєнними операціями ситуації запропонував полк. Є. Коновалець Головному Отаманові Симонові Петлюрі такий плян: армія УНР повинна відступити в Карпати і тут відв'язатися від воєнних дій, зберігаючи та скріплюючи свою боєздатність; большевики, переслідуючи польські війська, займуть в скорому часі Варшаву й упоєні тією перемогою помаршують далі на захід; тим походом буде вже безпосередньо загрожена Центральна, а далі й Західня Европа і західні держави будуть змушені для рятування самих себе перед большевицькою навалою організувати спільний фронт боротьби проти большевиків, використовуючи для неї всі наявні протибольшевицькі сили. Тоді зовсім інакше поставиться Західня Европа й до української армії та до української проблеми взагалі. Для включення українських армій в таку спільну протибольшевицьку війну західні політики піддержать справу української державности, поляки ж, турбуючись визволенням своєї Варшави і своїх власних земель, не зможуть виявляти своїх імперіялістичних апетитів супроти західньо-українських земель.
На жаль, Головний Отаман Симон Петлюра не погодився на такий плян полк. Коновальця, вважаючи, що це було б однозначне із зрадою союзника УНР — поляків, яким він як Головний Отаман УНР рішений додержати вірність до кінця. В ім'я збереження союзницької вірности, війська УНР далі стали на захист Польщі і дуже замітно причинилися до вдержання большевицького маршу на захід.
Але поляки із своєї сторони вже ледве кілька місяців пізніше задемонстрували, що вони зберігати союзницьку вірність Українській Народній Республіці зовсім не збираються. Щоб рятувати себе й використати догідну ситуацію для збереження в своєму посіданні ще й загарбаних західньо-українських і західньо-білоруських земель, поляки заключили поспішно перемир'я, а далі й мировий договір з большевиками, визнавши большевицьку окупацію України, а залишки армії УНР, яка так вірно помагала полякам в обороні перед большевиками, поляки роззброїли та інтернували.
Постава європейських народів — італійців, румунів, мадярів і навіть фінляндців — у другій світовій війні, коли то всі ті народи, керуючись у критичний час тільки своїми власними національними інтересами, не тільки зірвали договір союзництва з Німеччиною, але й перейшли в табір противників Німеччини, повчає, що зірвання урядом УНР Варшавського договору літом 1920 р., обосноване не тільки рацією стану української державности, але й поведінкою польського віроломного союзника в час його перебування в Україні, ніякою зрадою союзника не було б. А тому приходиться жаліти, що того пляну полк. Коновальця, який давав останню можливість повернути хід подій в користь української справи, не було використано.
З гаслами націоналізму
Формальне розв'язання корпусу Січових Стрільців не зірвало ідейних зв'язків полк. Коновальця з колишніми січовими стрільцями. Головно ж із недавніми старшинами своєї військової частини, які стали включатися в політичне життя, вдержує він далі тісний зв'язок, вказуючи їм правильний шлях. Сам він бере активну участь в усіх спробах зорганізування всеукраїнського громадського центру: піддержує будовану на принципі всеукраїнства „Ліґу Відбудови України”, яка постала була у Відні весною 1920 р., але із-за невідповідного добору людей швидко розпалась; вступає на початку 1921 р. до Всеукраїнської Національної Ради, яка однак теж швидко перестала існувати внаслідок того, що на вимогу д-ра Петрушевича з неї виступили майже всі галичани; щиро піддержує концепцію скликання Всеукраїнського Конгресу, завданням якого було б створити всеукраїнський політичний провід, як репрезентанта та координатора діяльности всієї української еміграції. Разом з цим він дає ініціятиву для творення окремих ідеологічно-політичних організацій, які внесли б у задушливу атмосферу зпримітивізованого партійництва здоровий подув гасел чистого, понадпартійного націоналізму. І в цьому саме він спирається на своїх недавніх товаришів по зброї.
В липні 1921 р. відбувся у Львові З'їзд Українського Студентства, який крім справ таємного українського університету обмірковує теж ідеологічно-політичні проблеми і заявляється за ідеологією українського націоналізму. Майже одночасно з тим З'їздом відбуваються в Відні організаційні збори „Молодої України”, на яких метою нової всеукраїнської громадсько-політичної організації ставиться: протидіяти пропаганді територіяльного сепаратизму, протиставляючи цьому ідеї соборництва і підносити скрізь гасла українського націоналізму.
Тільки зміна форми боротьби
В липні 1920 р. відбулося в Празі під проводом полк. Є. Коновальця останнє засідання Стрілецької Ради. На ньому полк. Коновалець звернув увагу на конечність реалістичного розгляду ситуації, яка вимагає, щоб не лиш брати до уваги можливість, але й приготовлятись до затяжного періоду на українських землях під польською і московською окупаціями. Необхідно приступити до організування боротьби українського народу на Рідних Землях в умовинах ворожої окупації.
З метою організування боротьби в Україні в умовинах довшого періоду ворожої окупації висуває полк. Коновалець проект створення окремої підпільної військової організації: таким способом збройна боротьба за українську державність повинна бути не повністю ліквідована, а тільки змінена щодо її форми, достосована до нової дійсности; регулярну українську армію повинно заступити організоване українське збройне підпілля. Продовжувана в нових формах збройна боротьба проти окупантів повинна держати далі весь український народ в стані морально-політичної мобілізації, ставити без упину перед очі своїм і чужим нестійкість та насильницький характер ворожої окупації і революційною дією творити потрібний морально-політичний капітал для ведення відповідних політичних акцій на зовнішньому форумі.