Выбрать главу

— Ти диви, яка кумедна хуйня, — булькнув під ніс Томас і трохи зажурився, а Калачакрович тим часом продовжив.

— Так помаленьку планувалося вийти на двох-трьох просвітлених павіанів раз на квартал, зго­дом і більше, аж до повного просвітлення всього циркового колективу, включно із людським пер­соналом. Розроблявся спільний стрибок із Сан­сари у Нірвану, а Нірвана, пане, це та хуйня, котра ще не заїбала, — уточнив Калачакрович. — Все це, звичайно, під керівництвом досвідче­ного майстра медитації Банкея Йотаку! І я вам скажу, воно мало спрацювати — з огляду на при­страсть муніціпальних еліт до соціальних про­грам для ідіотів і тварин. Але хто ж міг знати, що в цій Україні така тотальна срака?! Це, як виявилося згодом, вопше не наша парафія, і ми навіть не маємо в ній постійно обладнаних опор­них пунктів, тобто комітетських монастирів!

В цій Україні майже ніхто не цікавиться при­родою реальності через культурно-побутову затурканість, а про гранти й мови нема — лише відкати та хабарі, і навіть це пиздять міш­ками! Тільки налаштуєшся дати хабаря, як його вже вкрали! Лише уявіть собі ступінь пиздеця, що панує у цій країні! Але, даруйте, кому я це розповідаю, пане? Самі знаєте, яка там може бути соціалізація — хвіст сокирою відрубають, от і весь грант. От чим вас, пане Томасе, там году­вали? Згадайте!

— Кістки, цибуля і буряк, плюс по неділях давали сигарети, — похнюпився той.

— А сильно вас ці селюки били?

— Сильно, Калачакрович, сильно, бляць, — геть затужив павіан.

— От бачте, пане павіане, яка ж тут може бути проповідь добра і дхарми? Сама ненависть і лють. От майстер Банкей і застряг у тому йобаному балагані. Не вийшло з нього втіленого вчителя для тварин. Але ж вийшов досить таки кмітливий мавпун, а тому ми обов’язково допоможемо йому згадати свою істинну природу — хто ви, що ви, куди і звідки. Не журіться!

— А ми — це хто? Вас там, мабуть, багато в тому комітеті, чи як там воно зветься?

— Так, пане, нас там дохуя. Накопичилося за кілька останніх кальп. Бодгісатви, пере­родженці, аватари, гуру йогіни, ну, і так далі. Комітет із заготівлі духовних практик — це досить потужна і розвинута галактична мережа. Нам доводиться постійно вирішувати багато різнома­нітних завдань, іноді вельми складних та неочікуваних. Тому у нас панує трохи орднунг і майже дисципліна. Гнучка така система, знаєте, але пра­цює безвідмовно. Як такої, постійної назви комі­тет не має, а отримує її залежно від конкретних обставин і тактичних завдань. Це потрібно для зручності оперування поточною докумен­тацією. Зараз комітет проходить у реєстрах як ООО «Агро Центавра».

— Чому Агро Центавра? — зацікавлено спитав Томас і почухав мармизу.

— Бо саме в зоряній системі Агро Центавра ми з вами, Томасе, і знаходимося зараз. Наша адреса проста — зоряна система Агро Центавра, екзопланета Бабуїн, колгосп ім. Молотова, лісова галявина № 1648, полковнику Махаяни, заслу­женому діячеві широкого профілю Газдрубалу Калачакровичу Дурдинцю. Рік народження не вка­зано, але до вашої ери, це однозначно.

— Ти бач, он воно як! — сказав павіан і рап­том відчув щось недобре. «Зараз щось буде, якась хуйня, — подумав занепокоєний чутливим інстинктом мавпун. — Ось прямо зараз!»

— А що ж ви хотіли, Томасе! Уві сні й не таке привидиться! — якось несподівано хижо проши­пів Калачакрович. — Тим більш, ви мабуть і не в курсі, що коли мавпа заснула на підлозі, то цієї ж самої миті в поїзд вцілила блискавка, така, зна­єте, ніхуйова. Пряме попадання в тамбур з павіа­ном! Ото ми іржали, скажу я вам, усім комітетом! Курити менше треба, шановний. Чікіта ля трагедія, Томасе Яковичу!

— Калачакрович, давай сюди своє темне пиво! — перелякано попросив павіан. — Щось мені раптом захотілося звалити з цієї хуйні, котра вже заїбала! Відпусти мене у Нірвану!

— Так а ви його вже випили, пане павіане, і навіть не помітили. Ще в цирку, на згарищі, з папугами. Ваше повернення в реальність давно почалося, тож слухайте, Томасе Яковичу, лекцію № 1. Імо­вірно, не все, що ви далі почуєте, буде досяжним для вашого розуміння, але розуміти нічого й не потрібно — достатньо просто відкрити серце вченню, і воно саме все за вас зрозуміє. Головне в житті — не напрягатися! Будь на позитиві! Йоу, мавпа!

— Калачакрович, ти мені скажи...

Тут павіан почув за спиною тихий шурхіт і одразу вирубився. Хтось дуже професійний переїбав його по голові грубезним виданням у потертій шкі­ряній палітурці. Останнім зусиллям волі майже непритомний Томас ледь розплющив п’яне око і побачив напис на обкладинці. Там було кон­кретно зазначено: Цикл лекцій «Обична істина як вона є» / Дурдинець Г. К. / Чигирин, 1648 / Видав­ництво «Дідух плюс».