— Ти диви, яка кумедна хуйня, — булькнув під ніс Томас і трохи зажурився, а Калачакрович тим часом продовжив.
— Так помаленьку планувалося вийти на двох-трьох просвітлених павіанів раз на квартал, згодом і більше, аж до повного просвітлення всього циркового колективу, включно із людським персоналом. Розроблявся спільний стрибок із Сансари у Нірвану, а Нірвана, пане, це та хуйня, котра ще не заїбала, — уточнив Калачакрович. — Все це, звичайно, під керівництвом досвідченого майстра медитації Банкея Йотаку! І я вам скажу, воно мало спрацювати — з огляду на пристрасть муніціпальних еліт до соціальних програм для ідіотів і тварин. Але хто ж міг знати, що в цій Україні така тотальна срака?! Це, як виявилося згодом, вопше не наша парафія, і ми навіть не маємо в ній постійно обладнаних опорних пунктів, тобто комітетських монастирів!
В цій Україні майже ніхто не цікавиться природою реальності через культурно-побутову затурканість, а про гранти й мови нема — лише відкати та хабарі, і навіть це пиздять мішками! Тільки налаштуєшся дати хабаря, як його вже вкрали! Лише уявіть собі ступінь пиздеця, що панує у цій країні! Але, даруйте, кому я це розповідаю, пане? Самі знаєте, яка там може бути соціалізація — хвіст сокирою відрубають, от і весь грант. От чим вас, пане Томасе, там годували? Згадайте!
— Кістки, цибуля і буряк, плюс по неділях давали сигарети, — похнюпився той.
— А сильно вас ці селюки били?
— Сильно, Калачакрович, сильно, бляць, — геть затужив павіан.
— От бачте, пане павіане, яка ж тут може бути проповідь добра і дхарми? Сама ненависть і лють. От майстер Банкей і застряг у тому йобаному балагані. Не вийшло з нього втіленого вчителя для тварин. Але ж вийшов досить таки кмітливий мавпун, а тому ми обов’язково допоможемо йому згадати свою істинну природу — хто ви, що ви, куди і звідки. Не журіться!
— А ми — це хто? Вас там, мабуть, багато в тому комітеті, чи як там воно зветься?
— Так, пане, нас там дохуя. Накопичилося за кілька останніх кальп. Бодгісатви, переродженці, аватари, гуру йогіни, ну, і так далі. Комітет із заготівлі духовних практик — це досить потужна і розвинута галактична мережа. Нам доводиться постійно вирішувати багато різноманітних завдань, іноді вельми складних та неочікуваних. Тому у нас панує трохи орднунг і майже дисципліна. Гнучка така система, знаєте, але працює безвідмовно. Як такої, постійної назви комітет не має, а отримує її залежно від конкретних обставин і тактичних завдань. Це потрібно для зручності оперування поточною документацією. Зараз комітет проходить у реєстрах як ООО «Агро Центавра».
— Чому Агро Центавра? — зацікавлено спитав Томас і почухав мармизу.
— Бо саме в зоряній системі Агро Центавра ми з вами, Томасе, і знаходимося зараз. Наша адреса проста — зоряна система Агро Центавра, екзопланета Бабуїн, колгосп ім. Молотова, лісова галявина № 1648, полковнику Махаяни, заслуженому діячеві широкого профілю Газдрубалу Калачакровичу Дурдинцю. Рік народження не вказано, але до вашої ери, це однозначно.
— Ти бач, он воно як! — сказав павіан і раптом відчув щось недобре. «Зараз щось буде, якась хуйня, — подумав занепокоєний чутливим інстинктом мавпун. — Ось прямо зараз!»
— А що ж ви хотіли, Томасе! Уві сні й не таке привидиться! — якось несподівано хижо прошипів Калачакрович. — Тим більш, ви мабуть і не в курсі, що коли мавпа заснула на підлозі, то цієї ж самої миті в поїзд вцілила блискавка, така, знаєте, ніхуйова. Пряме попадання в тамбур з павіаном! Ото ми іржали, скажу я вам, усім комітетом! Курити менше треба, шановний. Чікіта ля трагедія, Томасе Яковичу!
— Калачакрович, давай сюди своє темне пиво! — перелякано попросив павіан. — Щось мені раптом захотілося звалити з цієї хуйні, котра вже заїбала! Відпусти мене у Нірвану!
— Так а ви його вже випили, пане павіане, і навіть не помітили. Ще в цирку, на згарищі, з папугами. Ваше повернення в реальність давно почалося, тож слухайте, Томасе Яковичу, лекцію № 1. Імовірно, не все, що ви далі почуєте, буде досяжним для вашого розуміння, але розуміти нічого й не потрібно — достатньо просто відкрити серце вченню, і воно саме все за вас зрозуміє. Головне в житті — не напрягатися! Будь на позитиві! Йоу, мавпа!
— Калачакрович, ти мені скажи...
Тут павіан почув за спиною тихий шурхіт і одразу вирубився. Хтось дуже професійний переїбав його по голові грубезним виданням у потертій шкіряній палітурці. Останнім зусиллям волі майже непритомний Томас ледь розплющив п’яне око і побачив напис на обкладинці. Там було конкретно зазначено: Цикл лекцій «Обична істина як вона є» / Дурдинець Г. К. / Чигирин, 1648 / Видавництво «Дідух плюс».