На сцені перед мікрофоном стояло ще одне здоровенне, мов бугай, бабисько у волохатому костюмі гірської горили і суворо позирало на учасників конгресу. Бабисько побачило Томаса в дверях, кивнуло йому і поглядом запросило проходити далі до зали.
— Проходьте швиденько, шановна істото! Зачиняйте за собою двері та сідайте на вільне місце. Ми починаємо нашу зустріч!
Павіан прокрався між рядів у глиб зали, обрав собі стільця між двох обмотаних ланцюгами феміністок, чемно сховав вимащеного машинним мастилом скрамасакса в кульок з буряками і всівся перепочити, а заодно відкрити для себе щось нове. Павіан розумів — якщо він хоче досягти життєвого успіху, то мусить все життя вчитися. Він давно жадав досягти хоча б якогось успіху, не обов’язково життєвого, і ось нарешті така чудова нагода. Все це дуже повчально.
— Доброго дня всім учасникам конгресу! Коротка довідка для тих, хто не встиг ознайомитися з нашою програмою. Отже, ще раз вітаю всіх присутніх, мене звати Роксолана Заглушко, я є експертом з широкого кола питань, у тому числі — з питань ґендерної фрустрації і флуктуації. Коротко окреслю теми, яких ми з вами маємо сьогодні торкнутися.
Отже, сьогодні, як усім нам добре відомо, на порядку денному гостро стоїть питання розширення ґендерної класифікації, охоплення нею все нових і нових, досі чітко не означених ґендерних груп, класів, верств, кластерів, скупчень, ущільнень, новоутворень, наростів, надовбів тощо.
Ми, група дослідників з Трансправославного університету, на отриманий у Міністерстві агросоціальної політики грант провели масштабне дослідження цього питання. Ще на самому початку дослідницької праці, буквально на перших її секундах ми стикнулися з кількома новими проблемами, однією з котрих стала така цікава проблемка, що в процесі роботи ніхто так нічого й не вдуплив.
По-перше, досі не є зрозумілим, для чого те дослідження взагалі потрібне. По-друге, невідомо, куди складати його результати. Нам гостро бракує мішків і клумаків. Всі підходи до міністерства завалені результатами дослідження, і через це співробітники державної установи не можуть продертися на свої робочі місця! Ніхто не працює, людям місяцями не платять зарплатню, тому вони заходилися хворіти і помирати! Тогочас ледь не щодня у міністерстві помирає один-два відповідальні співробітники з тих, хто, навпаки, через стоси нашої аналітики не має можливості вийти на двір по харчі. Хто в цьому винуватий?!!
Ось ви, так-так, саме ви, можете дати відповідь на це питання?! — гримнула у мікрофон Роксолана Заглушко і вчепилася поглядом у Томаса Яковича, який уважно слухав доповідь і гриз смачний бурячок.
— Я?!! — від несподіванки Томас озирнувся і підскочив. — Ну, знаєте, я не впевнений, але мені здається, що у цьому конкретному випадку міністерство саме в усьому винне, і настав час влаштувати в ньому каральну пожежу! Нехай всі вони там повиздихають, дармоїди! За що ми платимо податки?!! Проведено дуже важливу, вкрай необхідну роботу, а у цих гандонів немає навіть мішків на результати! Ганьба!
Зала схвально замугикала і заворушилася.
— Маєте рацію! — сказала пані Роксолана і продовжила. — Постала ще низка дуже важливих питань, які потребують додаткового вивчення і фінансування. Вони стосуються, власне, розширення ґендерної класифікації. Що робити з такими, наприклад, ґендерно-соціальними групами, як-от одноногі транспідараси без хуя, або ж, приміром, однорукі гетеромаргінали з пиздою замість їбальника? Через відсутність чіткого ґендерного статусу всі ці групи вдаються до негативних соціальних девіацій, головними з яких є тяжкий алкоголізм і наркоманія! Лише уявіть собі, до яких жахливих трагедій це призводить! — спалахнула пані Роксолана. — Тиждень тому на ґрунті отакої невизначеності в Харкові перепиздилися між собою учасники круглого столу «ЛГБТ — аграрна реформа в дії» і члены трансправославного мотоклубу ім. Орджонікідзе. То ви мені скажіть, шановні, нахуя ці стреси?!! — знову гавкнула пані Роксолана і хижо вишкірилася на слухачів.
З центральних рядів пролунав голос Томаса Яковича.
— Пані Заглушко, дозвольте поставити запитання!
— Так, прошу, питайте! — зацікавлено озвалася лекторка.
— А можна я всіх оцих страшних бабів, що вмостилися навколо мене, тихенько виїбу? Бо вже не можу терпіти! Обіцяю, що не заважатиму! Просто пойміть мене правильно — хтось мусить це зробити, то чому, власне, не я? Чудова ж нагода!