Павіани — це мавпуни небезпечної і нахабної породи, що здавна мешкають в африканських хащах, де практикують харчове мародерство, міжвидове хамство та еволюційний ґвалт (погодьтеся, з такими схильностями знайти роботу в Києві нескладно). Обичний павіан здалеку схожий на здоровенного собацюру, що зірвався з хазяйського ланцюга і пильнує, кого б оце вкусити за рюкзак. Зблизька павіан більше скидається на сільського механізатора без піджака і в кепському гуморі, що так само зірвався з ланцюга і міркує, що б таке встругнути, бажано руйнівне і неконструктивне. Фізично павіани дуже сильні і страшно блискавичні. Вони мають по чотири руки, дві з котрих — ноги, смердючу ікласту пащеку, підступні, налиті кривавою юшкою очі та нестримне бажання панувати над доступним цієї миті середовищем.
Одного разу по тілівізору показували трагічну сцену, що мала місце в африканській савані, яка характеризує павіанів як осіб, здатних до прямої дії. Якийсь розслаблений лев вирішив був поганяти зграю місцевих мавпунів — очевидно, із суто спортивного інтересу, аби порозважатися і розтрусити жирок. Все було наче й нічого, аж поки доля не презентувала цьому левику здоровенного літнього мавпуна. Досвідчений зграйний управлінець, з міцними, як сталеві двутаври, руками і вибитим в битві за царювання оком, несподівано вийшов з тіні акації, трохи почухав потилицю і ввалив цьому леву такої чарівної пизди, що в мене ледь не погорів тілівізор. Цісар звірів, звичайно, втік, але ретельно обскубаний, з видертою клаптями гривою і здивованим виразом дупи, натертої, мов та селера на салат. Потім тілівізор повідомив, що один дорослий павіан може порвати буквально на молекулярному рівні десятьох міцних комбайнерів, без особливих проблем і перекурів. Через те, можливо, що на природі він не п’є самогону, постійно тренується і не куре. У цирку або ж в зоопарку все трохи інакше, але навіть міських павіанів краще не чіпати, бо вони дуже хтиві і мстиві.
Взагалі, якщо коротко, життєве кредо павіана просте — їбись та лютуй, і пішло воно все нахуй!
Отже, Томас. Крім згаданих вище паскудних рис характеру, що передаються спадково, він набув і типово вкраїнських вад, а може, й переваг. Особистість Томаса формувалася в спопеляючій атмосфері провінційного робочого колективу, де тварин мордують архаїчною дресурою та господарською ощадливістю. Їх профілактично пиздять, годують вареним буряком та позаторічною морквою, всіляко їбуть мозок і не дають дивитися тілівізор. Через такий кріпацький спосіб життя переважна більшість циркових мавпунів має чітку схильність до алкоголізму і плекає в собі придушену ненависть до широкого кола явищ.
Втеча
Одного разу, після виснажливої вистави чи то в Білій Церкві, чи то в Житомирі, Томас утік. Не можна сказати, що йому аж так поталанило, бо втік він не кудись там до Сан-Франциска, а до глибокої дупи вітчизняних реалій, де життя фактично мало чим відрізняється від життя за цирковими ґратами, коли особисті перспективи доволі сумнівні, а на холодній підлозі стоїть порожній люмінєвий полумисок з нічим. Але все ж таки іноді краще втекти, що Томас і зробив, бо свобода маневру для павіана — це те саме, що червоний їбальник для сільського мусора, без цього діла не буде.
Після циркової феєрії співробітники нагнали усіх тварин по клітках, а самі засіли у вагончику давити сливу з тутешніми клоунами і підстаркуватими дресирувальницями в блискучих купальниках на пожмаканих статурах. Клітку з Томасом закрутили на дріт, але забули замкнути на замок, чим він і скористався, бо жерти буряк і слухати всі ці п’яні базари з вагончика його вже крепко допекло. Одне й те саме роками — мелють свою нікчемну хуйню «про жізнь», крутять радіо, а під ранок хапають одне одного за мармизи і волають з вагончика прокльони на двір. Томас тихенько, аби не скрипнуло, прочинив залізні дверцята клітки, уважно подивився на вагончик, поклав у кульок трохи буряків і вийшов на волю. Перед тим, як остаточно чкурнути, Томас хапнув чиюсь барсетку з документами, необачливо покинуту на столі перед вагончиком, насрав у кабіні циркової вантажівки і, нарешті, скрутив голову пітону з сусідньої клітки, поки той спав, через застаріле світоглядне непорозуміння. Він озирнувся, зітхнув і зробив рішучий крок в прохолодну темряву вільного існування.