— Стоп! Знято! — гучно, так, щоби всі почули, проголосив спеціально запрошений на міністерський проект модний рекламний режисер Томас Сирота. — Вітаю всіх, сьогодні всі молодці! Спасибі акторам, спасибі світлякам, всім дякуємо! Переходимо на іншу локацію! Так, давайте швиденько! Не гаймо часу!
СЦЕНА ДРУГА
— Всі готові? Починаємо? Мотор! Камера! Поїхали!
Пологовий будинок в райцентрі. По калідору знервовані лікарі хутко штовхають візок з вагітною жінкою, у якої почалися перейми. В кадрі видно, як на шляху цієї медичної кавалькади розлітаються у різні боки різноманітні інваліди на милицях, безнадійно хворі дідусі в капцях і вицвілих брежнєвських олімпійках. Якась негарна медичка з люмінієвою каструлею провалюється у віконний отвір. Грає чудова музика. Атмосфера дещо катастрофічна. Візок прудко влітає до операційної, всі носяться як перелякані кури, тяжкі пологи вирують.
Враз усе приміщення заливає ласкавим жовто-блакитним сяйвом — жінка народжує фельдмаршала Манштейна. Лікарі трохи розгублені, але видно, що задоволені. Жінка радіє, до неї горнеться чоловік — невеличкий механізатор із золотими зубами в роті. Він стримано плаче. Лікар дає чоловікові потримати на руках Манштейна, той знову пускає скупу сльозу з мудрих очей трударя. Камера бере крупний план щасливої родини, і зосереджений Манштейн каже в об’єктив: «Alles Gute kommt von oben! Вкраїнці! Мерщій вступайте до лав Харківського бронетанкового заводу! Спасибі державі!»
— Стоп! Знято! Ну просто бомбічно! Чудо! В міністерстві оборони усі повсираються!
— Та ми вже повсиралися! — відгукнулися представники міністерства на знімальному майданчику.
— Ой, перепрошую, я вас не помітив!
— Та нам похуй, ти знімай собі!
СЦЕНА ТРЕТЯ
— Так, ну шо там? Вже можемо? Гаразд. Мотор! Камера! Починаймо!
Третя ночі. Під гастрономом кволо точиться п’яна бійка. Б’ються два угруповання — які-то маргінали проти якихось люмпенів. Вдягнуті страшно, мармизи пропиті, однак всі дивляться одне на одного з інтересом. Хтось вовтузиться під муніципальним смітником, хтось відповзає зализувати рани в кущі. Поблизу мерехтять дві стрьомні жлобині в базарному вбранні і щось виїдають з кулька.
Зненацька поблизу вмикаються фари, і в сутичку ввалюється міліцейський патруль. Кілька мусорів гамселять всю цю публіку кийками, а один намагається спакувати жлобинь до «бобіка». Несподівано один з луплених маргіналів дістає з подраної торби фельдмаршала Манштейна. Камера бере крупний план і охайний німецький рот фельдмаршала декламує уривок з Бхагавад-гіти.
— Арджуна, стоячи в армійському «дубку» посеред поля битви, спитав у господа Крішни: «Возлюблений господь мій Крішно! Прокляті кацапи всіх уже заїбали, але ж шкода їх вбивати! Вони теж живі істоти! В УПАнішадах сказано, що вбивство живих істот — це злочин! Я в розпачі і не знаю, як уникнути гріховної дії!»
Господь Крішна відповів Арджуні: «Арджуно, ти українець чи ти гівно?» — «Я українець!» — відгукнувся Арджуна. — «А я господь твій! То піди і в’їби цим підарасам з новітнього виробу Харківського бронетанкового заводу!» — відповів господь Крішна. — «Спасибі державі, о Крішно, господь мій!» — подякував Арджуна і переміг кацапів.
Локацію заливає жовто-блакитним сяйвом, і через це мусорів починає корчити, як відьом у церкві. За кілька секунд всі мусора перетворюються на кажанів і панічно тікають в районний морок. Маргінали братаються з люмпенами і дарують жлобиням неймовірно красивий букет свіжих польових квітів. Панує атмосфера загального просвітлення і полегшення.
— Стоп! Знято! — задоволено вигукнув режисер Томас Сирота. — Ну, що ж, супер! На сьогодні все, шановні! Всі можуть бути вільні, окрім всіх присутніх! З нами хоче переговорити відповідальний представник міністерства. Здається, він має якісь побажання до знімальної групи. Мусимо його вислухати, бо, самі знаєте, у них там постійно щось міняється, і не мені вам про це говорити. Це стосується всіх! Сценарист! Стояти, сука, куди зібрався! Сів на свого стільця! Отако.
Знімальна група невдоволено загула, хтось відкрив пляшку «джемісона», а за хвилину на майданчику з’явився огрядний пан, вдягнутий у новеньку генеральську форму, з червоним їбальником і помпезною десятилітровою фуражкою на голові. За ним нахабно ввалилася група добре озброєних людей у камуфляжі з шевронами спецпідрозділу «Кракен». Одразу настала нервова тиша, присутній на локації оператор делікатно гикнув, і чутно було, як хтось з переляку вирячив очі. Генерал оглянув майданчик, протер упрілу мармизу хусткою і звернувся до колективу.