Томас Якович обвів абзац про аграрний акціонізм і знову перегорнув сторінку. В розділі «Сакральні ниви» він нарешті надибав статтю, підписану псевдонімом «Дордже Крюгер», задоволено хмикнув і вкотре поправив окуляри. Під цим ім’ям, уже не перший рік, Томас Якович публікувався в районній газеті. Редакція брала до друку дідуганову писанину, оскільки боялася його сварливого характеру і, як наслідок, скандалізації робочої атмосфери у виданні. Крім того, писати на теми духовної кризи було нікому, а Томас Якович дуже добре знався на духовних кризах і залюбки ділився своїм досвідом. Стаття мала назву «Від смерті не втечеш!» і була доволі розлогою.
«Дорогі упирятинці! Хочете ви цього чи ні, але народження і смерть є фундаментальними подіями людського життя. Однак смерть, безумовно, є трохи важливішою, бо народжується на світ якийсь огидний хробак, а помирає готова і добре навчена істота. Якщо ви не народилися, то далеко не факт, що народитеся. Але якщо ви ще не вмерли, то помрете гарантовано. Смерть не передбачає народження, а ось народження завжди передбачає смерть. Тому наш світ — це світ смерті і деструкції, де все котиться до бісової матері, а аж ніяк не світ життя і приємних перспектив. Фактично можна сказати, що нічого ніколи і не з’являється, бо тут-таки і зникає. То чим тут можна зарадити?
Шановні земляки, мешканці райцентру і навколишніх сіл! Все дуже хуйово, і зробити з цим нічого не можна! Нові зуби уже не виростуть, а шийка стегна ніколи не зростеться! Залишається тільки одне — лягти і вмерти! Але, звичайно, можна лягти і жити лежачи, бо ненароджена нескінченність не відчує різниці! Так само вона не бачить різниці між Полтавбудінвестом і Махапаранірваною, або між Азаровим і Арджуною.
Нескінченності не лише глибоко похуй на вас, але й рясно насрати! Якщо ви все ж таки вбачаєте різницю між Азаровим та Арджуною, то цим тільки ускладнюєте собі життя. Втім, ускладнює своє життя завжди той, хто боїться порожнечі, хоча в ній абсолютно нічого нема! Навіть в Сутрі Серця Досконалої Мудрості сказано: «Нема страждання, причини страждання, знищення страждання і шляху, що приводить до припинення страждання. Нема мудрості, і нема здобуття, і нема нічого, що можна здобути». То чи варто поратися на городі? Вирішувати вам, дорогі земляки!»
Томас Якович не став дочитувати власну статтю, відклав газету і взявся крутити цигарку з духмяного самосаду. Він потягнувся до радіоприймача, знайшов улюблене радіо «Наруга», закурив і зробив трохи голосніше. Радіо хрипнуло і приємно заторохтіло.
— Доброго дня, шановні радіослухачі! У Києві дев’ята ранку, і ви слухаєте радіо «Наруга» з розетки. Цей ефір з вами проведу я, Роксолана Заглушко, і розпочнемо ми, як і завжди, з новин! — пролунало якесь мелодійне попискування, і голос ведучої продовжив: — Отже, коротко про головне! Сьогодні в Брюсселі почалися перші робочі зустрічі нового прем’єр-міністра Наддніпрянської Імперії пана Годфруа де Валуа Дубогриза з головами європейських держадміністрацій. Під час зустрічі прем’єр-міністр зазначив, що форма без вмісту завжди залишається формою, в той час як зміст без форми — це як самогон без чарки. Якщо зміст ні в чому не міститься, то це і не зміст зовсім, а плазмоїдная хуйня у вакуумі. Тому суть питання нікого не їбе, а головне, щоби все було красиво. Голови європейських держадміністрацій запевнили прем’єра, що вони все зрозуміли, і вийобуватися ніхто не буде.
Також сьогодні відбулося чергове засідання Верховної Ради, на якому було обрано нового голову парламетського комітету з питань остаточного винищення московитів. Ним став двічі герой Наддніпрянщини, бойовий генерал Данило Чавило. Він пообіцяв парламентарям, що все буде пучком, і це питання не сьогодні-завтра буде остаточно і якісно вирішено, бо скільки можна терпіти вибрики цих дикунів! Послухайте фрагмент його сьогоднішньої промови.
«Панове народні обранці! Всі ми з дитинства пам’ятаємо смак яблук, отриманих шляхом насильницького схрещування на станції імені Л.П. Симиренка. Цей сорт називається «Слава переможцям», на теренах колишнього СРСРу більш відомий як «Слава победителям». Як бачимо, це яблучко є результатом саме вкраїнської винахідливості, але проклятий кацапський інтернет, як завжди, всю славу переможців підгрібає під себе! Якесь академічне опудало пише: «Сорт осеннего срока созревания в центральних областях России. Районирован почти повсеместно в регионах промышленного садоводства России». І жодного натяку на Україну! Я ж собі міркую, що на станції час заміксувати новий сорт яблук для центральних областей вищеозначеного регіону — сорт «Горе побежденным». Неїстівний кисляк, уредний для зубів і шлунку, і на вигляд щоби було хуйове і страшне, все в зморшках і плямах, але врожайність щоби була люта. Щоби до біса цього гівна родило.