84. Из письма к Е.К., 1979
1. РАДIТИ СИТУАЦIЇ (ситуацiєю я називаю "концентрований" вiдрiзок життя, поворот, що визначає характер, "аромат" подальшого етапу), котрiй вдалося зруйнувати мої особистi проекти власного майбутнього (тобто розвитку Шляху, бо я розглядаю власне iснування в усiх його проявах виключно як Шлях), радiти як перемозi, популярно кажучи, Бога.
2. ПРИЙМАТИ СИТУАЦIЮ, вiдкидаючи без жалю свої власнi проекти як невiдповiднi до дiйсностi теоретико-фантастичнi вiдображення мого особистого шляху: не може бути теорiї ("рецепту") особистого Шляху, хоч iснує постiйна тенденцiя, зумовлена активнiстю Манаса, до створення такої теорiї. Шлях сприймається як свобода: є тiльки науково визначена тенденцiя його розвитку.
3. НЕ ДАВАТИ ОЦIНКИ значенню ситуацiї для Шляху ("онтологiчного визначення"), припускаючи тiлькi "робочi гiпотези" ("цiлком можливо, що..."), бо ситуацiя може тiльки само-визначитися, вичерпавши i таким чином окресливши свої "шляховi потенцiї", - як правило, цiлком непередбаченi позитивнi та негативнi з точки зору Шляху моменти, що вона їх у собi, на вiдмiну вiд нашої свiдомостi, з самого початку мiстила. Ми не можемо адекватно визначити ситуацiю, поки в нiй перебуваємо, поки з неї не вийшли.
4. РЕАЛIЗОВУВАТИ СИТУАЦIЮ, тобто витискати з неї всi прихованi "шляховi потужностi", проходити весь курс її лекцiй, - як "позитивних" (на наш погляд), так i "негативних" (на наш погляд).
Конец Первой Части