“Исторический рок или историческая случайность, — писала про той час О.Єфименко, — сыграли над польским еврейством самую злостную шутку. Известная еврейская кабалистическая книга Зогар, пользовавшаяся большим уважением, предсказывала на 1648 р. пришествие Мессии. Может быть, именно потому евреи и оказались застигнутыми врасплох, хотя не могли же они, при своем уме, при ежечасных сношениях с народом, не видеть надвигающейся грозы. Ждали Мессии, а дождались Хмельницкого. А врасплох они были застигнуты вполне, точно их захватил пожар, а не народное восстание, о котором не только шептали, а, вероятно, и кричали пьяные гультяи по всем шинкам Украины”.318
Трагедії 1941 р. могло б і не бути, якби київські євреї не вирішили одкупитися од фашизму, од війни взагалі. Одна річ вимога виїзду в Ізраїль сьогодні — вона справедлива, а тому законна. Інша річ — намагання виїхати в Палестину в той час. То була не просто спроба до втечі, а пряма зрада українців, росіян і всіх радянських людей, які спливали кров’ю в боротьбі з фашизмом. До таких жертв — дезертирів, людей, що хотіли проскочити в щілину між миром і війною, а потрапили в пастку, — ставлення зовсім інше.
З такою ж безсоромністю була роздута після другої світової війни проблема переміщених осіб — євреїв і не євреїв (останніх було незрівнянно більше), яка виникла в Європі внаслідок гітлерівської агресії і політики геноциду.
“С самого начала, — зазначається в літературі, - она была умышленно драматизирована. После освобождения перемещенные евреи находились не в худшем положении, нежели перемещенные лица других национальностей. Но именно о перемещенных евреях было столько шума”.319
Така на ділі легенда про “нечувані” страждання євреїв, яку всіляко афішують єврейські шовіністи, аби створити навколо єврейського імені ореол “мучеництва” і в такий спосіб ухилитися від справедливих докорів на свою адресу.
Спекуляція на стражданнях, справжніх чи вигаданих, особливо ж експлуатація пам’яті загиблих, так само як і мародерство, — річ аморальна й блюзнірська. Вона заслуговує осуду, а не співчуття.
—-
[230] Сов. Истор. Энциклопедия (далі СИЭ), т.5, М.,1964, с.444.
[231] И.Малышевский. Вказ. праця, с.107.
[232] И.Р.Григулевич. История инквизиции (ХІІІ-ХХ вв.). М.,1970, с.248.
[233] М.И.Мыш. Руководство к русским законам о євреях, СПб, 1898, с.2.
[234] Ф.И.Свистун. Прикарпатская Русь под владением Австрии. “Русский архив”, 1917, кн.2–3. с.13.
[235] Т.Гейликман. Евреи. БСЭ, т.24, М.,1932, с.62.
[236] М.И.Мыш. Вказ. праця, с.91 (ППСЗ, т. ХХІІІ, № 17006).
[237] С.А.Подолинський. Вказ. праця, с.57.
[238] БСЭ, т.31, М.,1955, с.401.
[239] БСЭ, т.24. с.63.
[240] БСЭ, т.24, с.39.
[241] К.Маркс і Ф.Енгельс. Твори, т.8, с.50.
[242] БСЭ, т.24, с.40.
[243] Бела Іллеш. Карпатська рапсодія, Ужгород, 1956, с.186.
[244] Там само, с.42.
[245] “Основа”, 1861, червень, с. 139, 140.
[246] Там само, с.141.
[247] “Основа”, січень 1862, с.50, 52, 55.
[248] “Основа”, січень 1862, с.55.
[249] А.Ефименко. Южная Русь, т.2, 0.234–235.
[250] П.Д.Тимошенко. Хрестоматія матеріалів з історії укр. літ. мови, част.ІІ, К.1961, с.306.
[251] История евр. печати в России, с.114.
[252] Там само, с.107.
[253] Там само, с.102.
[254] Там само, с. 118–119.
[255] Там само, с.122.
[256] История евр. печати в России, с.130.
[257] Там само, с.126.
[258] Там само, с.178.
[259] Там само, с. 116–117.
[260] Там само, с. 180–181.
[261] Там само, с.121.
[262] Е.Картавцова. Обрусение землевладения в Юго-Западном крае, К.,1877, с. 40–41.
[263] І.Франко. Твори, т.19, с. 561–562.
[264] В.І.Ленін. Твори, т.7, с.78.
[265] Дипломатический словарь, т.І, М.,1948, с.247.
[266] БСЭ. т.6, М.,1927,с.222, 229.
[267] В.И.Ленин, Соч… т.22, с.244. 243.
[268] БСЭ. т.6, М.,1927,с.497.
[269] Там само, с.497.
[270] ЭСБЕ, т.53, с.163.
[271] Ю.Іванов. Вказ. праця, с.37.
[272] В.І.Ленін про Україну, К.,1957, с.309.
[273] І.Франко. Твори, т.19, с.630.