Ігор Лубченко, голова Національної спілки журналістів України:
«Те, що намагаються зробити з «Сільськими Вістями», є звичайною політичною розправою».
Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина»:
«Рішення про закриття «Сільських Вістей» - це, на жаль, перший пробний крок до повної ліквідації опозиційної демократичної преси. Однак ми готові до її захисту. Ми не дамо позбавити українських громадян правди і за будь-яку ціну відстоїмо право людей на незалежну, об’єктивну інформацію».
Степан Хмара, колишній дисидент:
«Закриття газети є однозначно політичним замовленням нинішньої влади, що узурпована олігархами, основна більшість яких єврейської національності».
Микола Томенко, голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації:
«Рішення суду є не лише наступом на свободу, воно ще й стане приводом для розпалювання міжнаціональної ворожнечі».
Борис Олійник, член Комуністичної партії України:
«Сільські Вісті» виходили, виходять і будуть виходити! Ніхто не зможе закрити рупор народу! Так діяти можуть лише ті, кому Україна не потрібна. А біда наша в тому, що ми маємо багато порядних і чесних людей, які сидять в закутках і не хочуть зв’язуватися з цією владою, чекаючи на кращу».
А теперь оцените революционный накал призывов, напечатанных на обратной стороне листовки:
Свободу слову правди!
…влада розпочала війну проти журналістів, а сама журналістика опинилася на межі знищення. Українці ж отримують замість новин брехню з провладних джерел.
Все це свідчить про те, що існуюча влада панічно боїться викриття різних махінацій нинішнього чиновництва, пов’язаних з привласненням засобів виробництва, землі, нерухомого майна, перекачуванням грошей за кордон. ‹…›
25 травня вирішується доля газети, яку закривали Гітлер, ГКЧП і Кучма. Вирішується доля українського слова, вирішується твоя доля.
Якшо ти патріот і чесна людина, ти не станеш терпіти наругу над свободою слова. Прийди і стань поряд з нами! Разом ми відстоїмо свободу слова в Україні, наше право на правдиву информацію!
У вівторок 25 травня о 9.00 прийди на Михайлівську площу до пам’ятника княгині Ользі і підтримай українську опозицію.
Ми закликаємо стати на захист «Сільських Вістей». Ми закликаємо захистити вільну журналістику і заявляємо: ми готові вжити всіх необхідних заходів, щоб не допустити закриття опозиційного видання!
Бо якщо сьогодні ми не відстоїмо цю газету, завтра ми станемо в’язнями концтабору під назвою «Україна»!
Думаю, вы по достоинству оценили патриотический экстаз, в который впали лидеры оппозиции (теперь уже бывшей) аккурат в канун президентской кампании. На этом фоне по меньшей мере странно выглядит их подчеркнуто скромная реакция на известие о долгожданной победе в битве за «свободу слова в Україні», «вільну журналістику» и «право на правдиву информацію».
Хотя лично я не нахожу в этом особой странности. Подобный «революционный» финал заранее предвещала оценка ситуации, высказанная экс-оппозиционерами: в приведенной листовке нет ни единого намека на ту «правдиву информацію», за которую собственно и гнобили «Сільські Вісті». Ни слова о нашествии иудео-нацистской орды, уже полтора десятка лет ударными темпами выстраивающей концлагерь под названием «Украина»! И сотни тысяч читателей моих книг, и сотни тысяч читателей газеты «Сільські Вісті», на страницах которой были опубликованы мои «открытые письма» в защиту гонимого издания, знают, что я ничуть не преувеличиваю: Украину УЖЕ захлестнула волна фашизма - невидимого и от этого еще более страшного, чем известная украинцам не понаслышке «коричневая чума», - волна еврейского фашизма.
Так почему же эту гиперпроблему, разросшуюся за годы предыдущего режима до масштабов национальной катастрофы, господа революционеры свели исключительно к угрозе свободе слова, а их обличения коснулись только действующей на тот момент власти? Тем более что каждый из них публично признал правдивость информации, опубликованной в «Сільських Вістях»! Да все по той же причине, по которой два года назад украинская оппозиция, старательно прикрывая обложку книги «Еврейская рулетка», до неприличия сузила свои разоблачения к рамкам масонского скандала, сместив акценты с основного содержания моей книги на подпольную тусовку властной верхушки.
Конечно, их можно понять: кому охота попасть в черный список антисемитов, ссориться с зарубежными политическими партнерами, да к тому же - не приведи, Господи! - оказаться «высаженным в поле, как картошка» - «чтоб одна башка только из земли, а на лбу надпись «ФАШИСТ!». Понять-то можно - оправдать нельзя. Потому что пока «герои нации» стыдливо опускают глаза при слове «евреи» и усиленно делают вид, что слыхом не слыхивали о еврейском фашизме, последний продолжает набирать силу, оскверняя Украинскую Землю и загоняя украинский народ.