Выбрать главу

Коли ми поцікавилися тривалістю життя, нестачею харчів, якістю питної води й рівнем щеплення — здебільшого ми запитували про співвідношення людей у країнах з низьким прибутком, які мають можливість задовольнити базові потреби нормального сучасного життя, — ми отримали ті самі результати. Середня тривалість життя у країнах з низьким прибутком 62 роки. У більшості людей достатньо їжі, переважна кількість людей має достатньо питної води належної якості, більшість дітей отримала щеплення і більшість дівчат закінчує початкову школу. І лише невеликий відсоток людей, набагато менший за 33 % шимпанзе, вибрали правильні відповіді. Більшість вибрала найгірший варіант з наявних, навіть якщо цей варіант указував на найбільш мізерний рівень життя, який лише можна знайти в місцях жахливих катастроф у найвіддаленіших кутках планети.

Час закрити пастку й спростувати хибну концепцію. Тепер ми знаємо, що люди вірять, ніби життя у країнах з низьким рівнем доходу набагато гірше, ніж є насправді. Але наскільки багато людей страждають від такого жахливого життя? Ми запитали це в респондентів зі Швеції і США:

Який відсоток світового населення проживає в країнах із низьким рівнем доходу?

У більшості відповідей фігурувало 50 % і більше. Середній показник зупинився на позначці 59 %.

А справжнє значення — лише 9 %. Тільки 9 % людей живуть у країнах із низьким рівнем доходу. І пам’ятайте: ми щойно довели, що ці країни не настільки жахливі, як думають люди. Так, там багато поганого, але вони все одно не перебувають на рівні Афганістану, Сомалі чи Центральноафриканської Республіки, які є найгіршими на планеті місцями для життя.

Висновок простий: країни з низьким рівнем доходу набагато розвиненіші, ніж думає більшість людей. До того ж, там живе дуже мало людей. Ідея розділеного світу, де більшість застрягла у злиднях і стражданні, ілюзорна. Це цілком хибна концепція.

Ґвалт! Більшість загубилася

Якщо більшість людей не проживає у країнах із низьким рівнем доходу, то де вона перебуває? Звичайно ж, що не в країнах із високим рівнем доходу?

Вам подобається вода у вашій ванні? Холодна, як крига, чи гаряча, як вулкан? Звісно, існує більше варіантів, ніж ці два. Водичка може бути зимною, окропом або кімнатної температури. Або щось посередині. Варіантів безліч.

Факт-запитання № 2

Де проживає більша частина населення світу?

 А. У країнах із низьким рівнем доходу.

 Б. У країнах із середнім рівнем доходу.

 В. У країнах із високим рівнем доходу.

Більшість людей живе у країнах не з низьким рівнем доходу і не з високим. Ідеться про країни із середнім рівнем доходу. Цієї категорії взагалі не існує в розділеному світосприйнятті, але насправді вона є. І там мешкає 75 % усього людства. Так, на місці так званого розриву. Тобто якщо сказати інакше, ніякого розриву не існує.

Якщо об’єднати країни із середнім і високим рівнями доходу, це становитиме 91 % усього людства, і більшість із них інтегрувалася у світовий ринок і досягла суттєвого прогресу на шляху до гідного життя. Це щасливе відкриття для пацифістів і життєво важливий пункт для міжнародного бізнесу. Виявляється, є п’ять мільярдів потенційних покупців, які покращують своє життя й потребують шампунів, прокладок, мотоциклів і смартфонів. Ви можете пропустити цих людей, якщо думатимете, що вони «бідні».

 То як «ми» тепер маємо називати «їх»?
 Поняття про чотири щаблі (рівні)

Під час виступів я завжди вкрай негативно ставлюся до визначення «країни, що розвиваються».

Після закінчення люди зазвичай запитують мене: «То як нам тепер їх називати?». А погляньте на ці слова уважніше. Це та сама хибна концепція: «ми й вони». Як «нам» тепер називати «їх»?

Що нам справді потрібно зробити, так це припинити розділяти країни на дві групи. У цьому більше немає сенсу. Це не допомагає зрозуміти світ практично. Це не допомагає підприємствам знайти нові можливості, і це не допомагає підтримати найбідніших людей грошима.

Але люди потребують певного впорядкування для того, щоб цей світ мав якийсь сенс. Ми не здатні відкинути старі ярлики й замінити їх... нічим. Що ми із цим робитимемо?