Професійні журналісти обирають для своїх репортажів виняткових героїв. У пресі ми часто бачимо дуже набожних людей, які живуть чи то традиційним, чи то більш-менш сучасним життям, які гордо показують нам великі родини — як доказ свого праведного життя. Завдяки таким документальним фільмам, шоу, розповідям журналістів складається враження, що релігійність приводить до наявності великих родин. Але хоч би якою була релігія — католицизм, іудаїзм, іслам — усіх вірян об’єднує одне: вони — виняток!
Насправді зв’язок між релігією та кількістю дітей на одну жінку не так вражає. Протягом усієї цієї книжки я намагаюся показати, що ЗМІ вибирають виняткові історії, і в розділі 7 розвінчаю міф про релігію та багатодітні родини. А зараз ми розглянемо лише один фактор, який дуже пов’язаний із великими сім’ями, — крайня бідність.
Якщо зібрати всіх батьків зі щаблів 2, 3 і 4, зі всіх куточків світу, релігійних і нерелігійних, усі разом вони в середньому матимуть по двоє дітей. Я не жартую! Сюди входить населення Ірану, Мексики, Індії, Тунісу, Бангладеш, Бразилії, Туреччини, Індонезії, Шрі-Ланки і ще багатьох інших держав.
Решта 10 % найбідніших країн мають у середньому по п’ять дітей у родині. І знов-таки: у середньому кожна друга родина, що проживає в умовах крайньої бідності, втрачає одну дитину до п’ятирічного віку. Цей показник ганебно високий, але набагато кращий, ніж той жахливий рівень смертності, який стримував зростання населення в погані старі часи.
Коли люди чують, що населення зростає, то думають, що цей процес і далі триватиме, якщо не зробити щось негайно. Вони інтуїтивно візуалізують тенденцію, що продовжується в майбутньому. Але пригадайте, що моєму онукові Міно не потрібно робити нічого радикального, щоб припинити рости.
Мелінда й Білл Ґейтси мають благодійний фонд і витратили мільярди доларів, щоб урятувати життя мільйонів дітей, що жили в крайній бідності (інвестують у первинну медичну допомогу та освіту). І все одно знаходяться інтелігентні люди з «добрими» намірами, які телефонують у цей фонд і наполягають на тому, що це потрібно припинити. Ось їхній аргумент: «Якщо ви й надалі рятуватимете бідних дітей, то зруйнуєте планету через перенаселення».
Після своїх презентацій я також чув цей аргумент від людей, які хотіли врятувати планету для наступних поколінь. Інтуїтивно їхні аргументи видавалися правильними. Якщо більше дітей виживе, то населення зростатиме. Правильно? Ні! Геть помилкова думка.
Батьки, що живуть у крайній бідності, мають народжувати багатьох дітей через причину, яку я вказав раніше: для того, щоб була робоча сила, а також «зайві» діти на випадок, якщо хтось помре. Це країни, де показник дитячої смертності дуже високий: Сомалі, Чад, Малі та Нігер. Жінки в цих країнах народжують найбільше дітей — від п’яти до восьми.
Коли батьки бачать, що всі діти виживають, коли вже не потрібна дитяча сила, щоб працювати, коли жінки здобувають освіту, поінформовані про контрацептиви й мають доступ до них, незалежно від релігії й культури всі — і жінки, і чоловіки — починають думати про те, щоб мати менше дітей.
Твердження «порятунок дітей лише збільшує чисельність населення» здається правильним, але насправді все навпаки. Кількість населення збільшує затримка в боротьбі з крайньою бідністю. Кожне покоління, яке перебуває за межею крайньої бідності, даватиме ще більше дітей. Єдиний перевірений метод обмежити зростання населення — подолати крайню бідність і забезпечити людям краще життя, включно з освітою та контрацептивами. Маючи це, батьки по всьому світу зробили вибір на користь меншої кількості дітей. Ця трансформація відбулася в усьому світі, але цього не сталося б без зменшення дитячої смертності.
Наше обговорення до цього часу не торкнулося найважливішого моменту — морального обов’язку допомагати людям уникнути злиднів і приниження через крайню бідність. Мені важко чути аргумент, що ми маємо врятувати планету для майбутніх, ще ненароджених, поколінь, у той час, коли люди сьогодні живуть у таких стражданнях. Але коли мова заходить про дитячу смертність, ми не маємо обирати між теперішнім і майбутнім, між серцем і головою — усе це вказує в одному напрямку. Нам слід зробити все можливе, щоб зменшити дитячу смертність — не тільки тому, що так гуманно, але й тому, що це піде на користь усієї планети і зараз, і в майбутньому.