Поворотним моментом для мене став Всесвітній економічний форум (ВЕФ), що відбувся в січні 2015 року в невеликому, але вишуканому швейцарському Давосі. Тисячі наймогутніших і найвпливовіших політичних і бізнес-лідерів, підприємців, дослідників, активістів, журналістів, багато високопосадовців ООН зібралися на головній сесії форуму з питань соціально-економічного та сталого розвитку. Серед них були і я, Білл і Мелінда Ґейтси. Перед виходом на сцену я охопив поглядом аудиторію і помітив декількох президентів і колишнього Генерального секретаря ООН. Я побачив голів оонівських організацій, лідерів найвпливовіших мультинаціональних компаній і журналістів, яких я не раз бачив на ТБ.
Я збирався поставити аудиторії три фактичні запитання — про бідність, темпи зростання населення та рівень вакцинації — і дуже нервувався. Якщо аудиторія знала відповіді на запитання, то решта слайдів, які так ефектно викривали те, наскільки вони помилялися і що саме вони мали відповісти, не мали ніякого сенсу.
Але мені не треба було нервуватися. Ця провідна міжнародна аудиторія, яка протягом наступних днів розкладатиме одне одному світ «по полицях», справді знала про рівень бідності більше, ніж загальна публіка. Ми отримали дивовижні 61 % правильних відповідей на це запитання. Але на два — про зростання населення в майбутньому і про наявність базової медичної допомоги — вони все одно відповіли гірше, ніж шимпанзе. І це були люди, які мали доступ до найновіших даних, люди, які мали радників, що могли надавати найактуальнішу інформацію. Їхнє невігластво не можна було назвати застарілим світоглядом. Проте їхнє уявлення про світові факти було неправильним.
Після Давоса все більш-менш прояснилося.
Ось так і виникла ця книжка. У ній я поділюся з вами тими висновками, яких нарешті дійшов після багатьох років намагань навчити фактологічного світогляду і спостережень за людьми, які все одно неправильно тлумачать факти, навіть коли вони просто перед очима. Висновками про те, чому так багато людей, від простих громадян до дуже розумних, високоосвічених фахівців, відповідають на запитання про факти світу гірше, ніж шимпанзе. (Я розповім вам про те, що ви можете із цим зробити).
Коротше, замисліться про те, що відбувається у світі. Війна, насилля, природні лиха, катастрофи, що сталися через людську діяльність, корупція. Усе довкола так погано, і здається, що ставатиме тільки гірше, правда? Багаті багатшають, бідні біднішають; кількість останніх лише зростає; ресурси невдовзі виснажаться, якщо ми не придумаємо, як ужити кардинальних заходів. Принаймні саме таку картинку бачать люди західного світу в медіа і носять у своїх головах. Я називаю це задраматизованим світоглядом. Він стресогенний і оманливий.
Насправді переважна кількість населення світу живе десь посередині шкали доходу. Можливо, вони не належать до того, що ми вважаємо середнім класом, але вони не живуть в умовах крайньої бідності. Їхнім малюкам роблять щеплення; коли вони підростають, то йдуть до школи (зазвичай ідеться про родини з двома дітьми); за кордон вони їздять відпочивати, а не тікають, як біженці. Крок за кроком, рік за роком світ покращується. Не лише в якійсь сфері в межах одного року, а зазвичай загалом. І хоча у світі ще залишилося багато суттєвих труднощів, людство вже досягло величезного прогресу. Це — фактологічний світогляд. А до негативних відповідей на мої факто-запитання людей приводить задраматизований світогляд. Вони постійно інтуїтивно звертаються до свого бачення, коли замислюються, думають, здогадуються про щось або щось вивчають про світ. Отже, якщо уявлення про світ викривлене, то і всі здогадки будуть систематично неправильними. Але причиною такого задраматизованого світогляду є не просто застарілість інформації, як я колись думав. Навіть якщо в людей є доступ до найновіших даних, вони все одно сприймають світ неправильно. І я переконаний, що це не через лиховісні медіа, пропаганду, неправдиві новини чи неправильні факти.
Мій досвід, десятиліття лекцій та аналізу, а також спостереження за тим, як люди неправильно трактують факти навіть тоді, коли вони в них під носом, нарешті привели мене до однієї думки. Задраматизований світогляд дуже важко зруйнувати, оскільки він пов’язаний із тим, як працює наш мозок.