Вас цікавить: що означає «тиснути проти себе»? Як це? Чи Черчилль справді розумів, що відбувалося з тими примітивними закрилками й важелями? Чи хтось узагалі розумів?
Після загибелі Лашингтона Черчилль поклявся Клементині, що покине літати. А згодом, у 1914 році, після запрошення французького аса Ґустава Гамеля прилетіти до них із Парижа для показів перед Королівським льотним корпусом, він клявся знову.
Гамель вилетів із Парижа, і його більше не бачили. Та Черчилль продовжував літати. Він постійно залітав до Франції, як той жайворонок у височині, і вихвалявся швидкістю й зручністю повітряного пересування. Ось у 1919-му він знову за штурвалом, хоч іще до того доленосного інциденту в Кройдоні фатум не раз віщував йому загибель.
Якось він геть загубився в бурі над Північною Францією, аж довелося знизитися настільки, щоб було видно залізничну колію, за якою можна було зорієнтуватись. А перед тим, минулого місяця, він зазнав серйозного зіткнення на аеродромі в Бюку неподалік Парижа. Висока трава сповільнила розгін перед злетом, і шасі наштовхнулося на бордюр дороги, якої було не видно в кінці злітної смуги.
Літак перекинувся — як підстрелений заєць, казав Черчилль, — і він повис догори дриґом на пасах безпеки. Тепер, у лабетах жорстокого випадку, його чекало возз’єднання із землею Кройдона, і, якщо перед його очима пробігло все життя, він помітив, що так нерозсудливо поводився вже роками.
Якщо ж ми візьмемо до уваги дивовижну хоробрість, яку він виявляв у ранній військовій кар’єрі, то мимоволі дійдемо висновку, що він цілеспрямовано забавлявся з небезпекою. Так, ніби просто жадав, як той Ахіллес або Артурів лицар, здобути успіх, який приходить не просто від перебування в гущі битв, а понад усе від того, щоб бути поміченим у розпалі бою.
Його подвиги почалися на Кубі у 20 років, коли він уперше приміряв на себе ту двозначну роль, яка так добре йому пасувала: був і офіцером британської армії, і разом з тим репортером на передовій.
Сандгерст було закінчено задовільно, тобто він став упевненим та вмілим наїзником і закінчив двадцятим зі 130 студентів на курсі, а згодом навіть вступив корнетом до 4-го гусарського полку Її Королівської Величності. Однак служба в армії дешево не обходилась, тож він знайшов винахідливий спосіб використати журналістику для додаткового заробітку та власноручного шліфування своєї репутації.
Коли кубинці повстали проти іспанських колонізаторів, Черчилль хитрощами проник до іспанських сил. Насправді ж під приводом репортерської роботи для «Дейлі Графік» він сподівався дістатись туди, де літають справжні кулі, та все ж не настільки близько, щоб самому потрапити під них.
Уже скоро йому почало щастити. На свій двадцять перший день народження, коли він був у джунглях, залунали постріли. Один навіть поцілив коня, що був за Черчиллем, — червона пляма на гнідій шерсті, і той упав. Перо від збудження аж тремтіло в описах тієї події і того, як куля пройшла «за фут від моєї голови». Наступного дня під час купання в річці знову почулися постріли. «Кулі свистіли в нас над головами», — з гордістю згадував Черчилль.
Ті події по-своєму теж були славетні, але їх заледве можна було назвати повномасштабними битвами. Вінстон бажав активно служити в британських військах, хотів і сам трохи постріляти — бажано в недругів Її Величності. Завдяки хитрому лобіюванню від матері (яка, кажуть, пустила в хід усі жіночі чари для підкорення своїй волі генералів) він отримав призначення і вже за два роки потрапив у Малакандський польовий корпус під командуванням сера Біндона Блада.
Місією цього пишновусого імперіаліста було ускладнити життя деяким пуштунським заколотникам. Представники мусульманських племен повстали проти Британської імперії на північно-західному індійському кордоні, прикордонній смузі між землями, сьогодні відомими як Пакистан та Афганістан. Цей регіон досі є прихистком для найзапекліших у світі фанатиків та терористів. Тоді та операція теж не була пікніком.
Пуштуни протистояли люто. Прагнення Черчилля до активних бойових дій здійснилося — іще й як. Волосся стає дибки, коли читаєш його записи про ті сутички: як біля нього лежали люди, порубані на шматки; як вороги мчали просто на нього, аж доводилось у них стріляти; як британська піхота кинулась у паніці врозтіч, залишивши пораненого офіцера, і його просто на ношах зарізали фанатики афридії40. Годинами Черчилль перебував під обстрілами.