- Давайте вип'ємо за ваші успіхи з релігійним забобоном, - запропонував Семен.
Випили раз, потім знову ... Невідомо звідки з'явилася гармошка, з трьох десятків горлянок пролунала пісня:
Піднімайся країно велика,
Іди, на бій святий...[27]
Чергові порції булькали в змучених жадобою ковтках. Ковбаса зникала метрами, у печі пеклася картопля на закуску.
- Ну що, гад, признавайся! - гаркнув росіянин. Святий Миколай глянув на нього з деяким подивом.
- У чому я мушу зізнаватися? – здивувався він.
- Ах ти… реакціонер… – вийшов слиною Шмарагдов. – Зараз ми тобі покажемо…
Святий легенько посміхнувся.
- Ви робите дуже серйозну помилку, - сказав він. - За святого Миколая мене приймаєте.
- А ти всього лише видаєш себе за нього? – не витримав гмінний партійний секретар.
– Ні за кого я себе не видаю. Я – Дід Мороз.
- Чого? – не здивувався інструктор із повіту.
- А чому це ти прийшов перед Різдвом, а не на Новий Рік? - гаркнув Шмарагдов.
- По-перше, після революції ви поміняли календар, і тепер Новий Рік настає пізніше, - пояснив святий. – А крім того, товаришу академіку, чи читали ви доповідь товариша Сталіна "Про проблеми боротьби з католицькими забобонами на окупованих територіях"?
- Звичайно, я навіть сам її написав, - знизав той плечима.
- Тоді ви маєте пам'ятати, що зміни слід запроваджувати поступово? Спочатку Дід Мороз стане ходити замість святого Миколая, потім Святвечір пересунемо на Новий Рік, і тільки потім ототожнимо зміст з формою ...
- Чо-орт ... Справді. Я сам це і придумав. Не думав тільки, що воно вже реалізується.
- Крім того, зверніть увагу на те, що святий Миколай був єпископом. А де, в такому разі, мій єпископський посох – пастораль?
І справді, у затриманого ніякої пасторалі не було. Ніхто не знав, що посох залишився в санях.
- Так Діда Мороза ж не існує, - несміливо запротестував гмінний секретар.
Арештант на це лише засміявся.
- Схоже, не читали ви роботу товариша Леніна "Матеріалізм та емпіріокритицизм" щодо буття, яке визначає свідомість, - заявив він. - Це ж цілком ясно, що якщо відповідна кількість народу у щось вірить, це "щось" стає дійсністю ... Теза - антитеза - синтез - діалектика ... Ви ж самі найкраще знаєте, що Ленін - він вічно живий, - звернувся арештант російською мовою до Шмарагдова.
- Звідки ви знаєте? – не зміг приховати здивування академік. - Це ж державна таємниця, яка найретельніше охороняється...
- Я - еманація віри мільйонів радянських дітей, покликана до життя творчим актом комуністичної партії, - гідно заявив схоплений. – Я є матеріальним утіленням самого комунізму. Ось не замислювалися ви, чому я маю червону шубу? – Святий Миколай із задоволенням зазначив, що застосовуваний ним метод промивання мозку починає приносити очікувані ефекти. – Я комуніст, набагато кращий за вас! Мій світогляд вроджений, коли ви повинні його в собі виховувати…
- Ой… - вирвалося в інструктора.
- Під лісом же трапилася сутичка з реакційними силами, які хотіли прорватися в село, щоб мене схопити і прикінчити. Це вже не вперше… А ви, довбні, замість того, щоб схопити того, схопили мене…
- Просимо вибачення, - росіянин зняв з бранця наручники.
- Браво! Діалектичне мислення - це основа, - обдарував його той усмішкою.
Тільки тепер всі помітили, що частина зубів у нього – за російською модою – золота.
- Мені час, - сказав чоловік у шубі. – Бесіда приємна, але самі розумієте, діти чекають…
Він забрав кинутий у кутку мішок. Досі той здавався зовсім порожнім, але тепер гаданий Дід Мороз витяг зсередини дванадцять товстих томів, оправлених у позолочену шкіру.
- Твори Сталіна, видання люкс, тільки для вищого керівництва та членів політбюро, - похвалився він. – З автографом автора. Це для вас, товаришу Шмарагдов… І скромна допомога на розвиток Інституту Розвитку Діалектичного Матеріалізму… – дістав він із того ж мішка двадцять пачок банкнот по сотні карбованців. Пачки були обгорнуті банківськими бандеролями. - Тільки, будь ласка, розпишіться в отриманні, - підсунув він бланк. - А для вас, - звернувся "Дід Мороз" до гмінного секретаря та інструктора з повіту, - по пляшці "столичної"...
Пляшки були дволітрові, з прикрашеними та позолоченими етикетками з нагоди чергової річниці Жовтневої Революції.
- Бувайте, - посміхнувся він і неквапливо посеменив сходами нагору.
А п'янка в банківському фойє якраз добігала кінця. Радянські десантники валялися непритомні. Якуб із Семеном насилу трималися на ногах, але тяжке випробування вони витримали з честю – не так легко перепити три десятки російських солдатів.
27
Саме так в оригіналі:
Wstawaj strona ogoromnaja
Idi na swiatyj bój…
Чи це відгомін давніх чуток, що пісня "Священна війна" була створена ще до революції?