- Привіт, мусор, - промовив гість. - Бажаю всього найкращого.
- Ти хто такий? – схопився Бірський за зброю.
- Не обманюй себе комуніст-атеїст. Ти чудово знаєш, хто я такий… І подаруночок тобі є… – Микола сунув руку в мішок. - А будь ласка, - виклав він на стіл новенький автомат "Узі". – Своєю іржавою тетешкою можеш у вусі копирсатися, а не ганятися за злочинцями…
- Але ж такого не буває…
Міліціонер обмацав зброю. Воно було справжнісіньким: пальці в метал не провалювалися. А Микола виставив на стіл пляшку шоколадного лікеру.
- А тут: щоб було чого почитати у вільну хвилинку, - поклав він на стіл стопку книжок. - І пам'ятай, щоб мені не чіпати Якуба Вендровича, бо розгу отримаєш[29], - погрозив святий пальцем і попрямував до виходу.
Цілком ошелешений дільничний оглядав зброю… Ось це була штука, дружкам з інших ділянок тільки заздрити. Але ж… Так ні, Миколай пішов! Холера, але "узі" не зникав. Чи, таки, Миколай існує? Бірський випив склянку лікеру. Напій був божественним на смак. Бірський налив собі ще порцію.
А десь за годину перед ділянкою з писком шин зупинився патрульний автомобіль: летюча бригада з Любліна. Два інспектори увійшли до приміщення без стуку.
- Перевірка, - повідомив один із них, - пред'являючи посвідчення.
- Дільничний Бірський повідомляє…
- Вільно. А що це за холера? - Інспектор дивився на імпортну волину, що все ще лежала на столі.
– Доповідаю, що це автомат.
– Бачу. І що він тут робить? У ваше спорядження він не входить.
– Це святий Миколай приніс, – посміхаючись, доповів міліціонер.
Інспектор якось не поділяв його веселощів.
- Святий Миколай? – процідив він крізь зуби. - Ану подуй в трубочку. Ха-а-ароші справи: ліва волина і більше трьох проміле. Поїдете з нами.
Другий переглядав залишені святим Миколаєм книжки.
- Твори Януша Корвіна-Мікке[30], - буркнув він під ніс. – Надруковані у якійсь незаконній підпільній друкарні. То це що ж, дільничне, прямо на робочому місці проти держави агітуєте?
І він злісно грюкнув книжкою по шафі. З шафи на підлогу вилетів членський квиток "Союзу Реальної Політики" і - немов метелики - два десятки банкнот по сто доларів.
Наближався Новий Рік, тому зал у пивній був заповнений до країв. Якуб із Семеном сиділи за своїм особистим столиком у кутку. Їх супроводжував якийсь приїжджий, одягнений у велике пальто з верблюжої вовни. Ковбойський капелюх із широкими полями затуляв обличчя, багата сива борода ховалась під краваткою, одягненою на картату фланелеву сорочку.
- Здоров'я! - Якуб підняв кухоль, і всі випили вже всьоме. Двері, що вели на вулицю, відчинилися, в пивну ввалився Бардак.
- Юзеку, та що ж воно з тобою сталося? - запитав хтось з п'яниць, побачивши дружка.
І справді, видок у Бардака був невеселий: пика в синцях, сам весь пом'ятий...
- По морді дали, - відповів він.
- І хто ж тобі так приклав?
- Святий Миколай різки мені приніс, - поскаржився стукач. – Так ще одразу ж їх і випробував...
Троє відвідувачів за кутовим столиком ледве стримували сміх.
А тепер ми зустрічаємося зі справжнім Дідом Морозом. Автор цього зовсім не веселого оповідання, Томаш Пациньський написав дві збірки оповідань про Діда Мороза та Аню-Матільду, в яких ті браво розправляються з будь-якою казковою "босотою" і навіть із самим Сатаною. Автор має трилогію зі світу Робін Гуда і альтернативно-історичний "Вересень". Довгий час Пациньський був редактором першого у Польщі фантастичного мережевого порталу "Фаренгейт". Сподіваюся, що колись російськомовний читач познайомиться і з іншими творами цього талановитого (вкрай шкода, що він так рано пішов від нас) письменника.
ТОМАШ ПАЦИНЬСЬКИЙ
РІЗДВЯНА ОПОВІДЬ
(Tomasz Pacyński – Opowieść wigilijna)
(zb. Linia ognia)
Вони наближалися, оточуючи півколом. Посередині бородатий цимбал з жирною п'яною пикою уламком більярдного кия стукав собі по лівій долоні. По його морді розтікалася хтива усмішка. Він був впевнений у зверхності, навіть оглядатися не треба було, відчував присутність друзів.
У того, що зліва, не було нічого, ніякого кия, кастета, бейсбольної бити. Та йому вони й не були потрібні, вже на перший погляд видно, що достатньо голих рук. Голі передпліччя, блискучі від поту, вкриті непристойними татуюваннями. Зате інший, той, схожий на щура, що ховає обличчя в тіні... Дівчина вловила відблиск, низько, відблиск світла, відбитого від розбитої пляшки, яку той тримав за шийку. Так званої трояндочки.
29
Все відповідно до традиції: діти, які весь рік слухалися маму-тата-дідуся-бабусю – отримують солодощі та подарунки; а ось хулігани та шкоди одержують від святого Миколая різки (поки що лише як нагадування).
30
Януш Корвін-Мікке (польськ. Janusz Ryszard Korwin-Mikke, нар. 27 жовтня 1942 року, Варшава) — політичний діяч Польщі, публіцист та консервативний ліберал. Засновник та лідер партій "Союз реальної політики", "Свобода і правопорядок" та "Конгрес нових правих". Учасник п'яти президентських виборів у новітній історії Польщі. За віросповіданням католик. Розглядає демократію як "найдурнішу систему у світі". Вважає, що європейська цивілізація досягла свого піку в дев'ятнадцятому столітті, а ісламська цивілізація скоро підкорить Європейський Союз. На початку червня 2014 року в інтерв'ю телеканалу "TVP Info" висловив упевненість, що новому президенту України Петру Порошенку необхідно розпочати переговори з Москвою: "Пан Порошенко має поставити кордон за Донецьком або перед Донецьком - але твердий кордон, і сказати: це моя держава" . Коментуючи приєднання Криму до Росії, Корвін-Мікке сказав, що "якби, наприклад, у Львові мешкало 95% поляків і в референдумі громадяни попросили б їх прийняти до складу Польщі, то жоден польський лідер їм би (мешканцям Львова) у цьому не відмовив". У квітні 2015 року заявив, що снайпери, які розстрілювали людей на Майдані у Києві під час антиурядового повстання 2014 року, пройшли навчання у Польщі. Торішнього серпня заявив, що восени має намір зі своїми однопартійцями відвідати з візитом Крим. 9 грудня 2015 р. Януш Корвін-Мікке дотримав свого слова та відвідав Крим, де зустрівся з Главою Уряду Сергієм Аксьоновим.
Іншими словами, це те саме, якби у нас у 1977 році в міліцейській ділянці перевіряльники знайшли зібрання творів Солженіцина.