- Фріцеку, хлопче, треба затягти його до будинку, - сказав він.
Хлопець мовчав, тому Шлієбекс підійшов, добре труснув його за плече.
- Фріц! Потрібно забрати його додому! А ті він тут замерзне!
- Він мертвий, - глухо відповів юнак.
Через три години змучені до смерті Шлієбекс і Фріц сиділи в будинку за столом, гріючи руки бляшаними кружками з гарячою кавою, тоді як тіло лапландця швидко замерзало в неглибокій могилі. Солдати, користуючись ломами та лопатами, змогли вирити в землі могилу глибиною, що не перевищувала метра. Поруч із тілом вони поклали мисливську рушницю і все її спорядження, після чого прикрили загал чотирма валунами. На санях вони не знайшли ні шкур, ні м'яса, тільки шкіряні мішечки із зіллями, тріскачку і кілька покритих знаками шийних хребців оленя. Коли вони закінчували, небо роз'яснилося, як за півгодини перед світанком, тож замість темряви запанувала сірість. Ось тільки сонце через обрій не підніметься зовсім.
Унтер-офіцер відчував, що слова пояснення та втіхи – це єдина зброя, якою він може допомогти хлопцеві. Почав він, як тільки взялися копати. Говорив як людина, яка цінує слова, бо не вимовляє їх надто багато. Він не заливав хлопця потоками ерудиції, не блищав красномовством, не насолоджувався звуками власного голосу. Шлієбекс робив довгі паузи між словами і ще довші – між реченнями, ніби складав будь-яку фразу в голові до того, як її висловити. Спочатку він говорив про причини, потім про те, що, натискаючи на спусковий гачок, солдат захищав свого командира, про те, що на війні не можна припускати, що у потенційного ворога зброя не заряджена, потім про випадок, потім про відповідальність. Фріцек слухав, не перебиваючи. Він був розумним хлопцем і чудово розумів усі аргументи свого командира, ось тільки ніяк не міг погодитися з ними. Він досі чув незрозумілі останні слова тубільця. От якби він міг йому все пояснити! Попросити вибачення! Викласти, що вистрілити мав! Але натомість, він усвідомлював, що мисливець помирав у впевненості, що дивиться в очі підступного вбивці.
Тільки, поза всяким сумнівом, слова командира допомогли. Фріц почував себе паршивим, але фізична праця вирвала його з заціпеніння, в яке привели його гіпнотичні слова і чорні, подібні до свердел очі лапландця. Шлієбекс спеціально змусив підлеглого зайнятися передсвятковими турботами, щоб не залишити надто багато часу на роздуми. І як тільки вони зігрілися кавою, наказав Фріцеку заново відшкрести дерев'яну підлогу, не пропускаючи жодного куточка, провітрити постіль, вичистити піч, посипати золою щаблі і доріжку до метеообладнання, нарубати нових дров, покрасивше – сміючись по собі, він наказав вибирати рівні. виключно березові, щоб "принаймні у свято все виглядало, як належить".
Коли Фріц закінчив, на подвір'ї знову панувала темрява. Потрібно було знову запустити агрегат, зняти метеорологічні показання та по радіо передати їх у центр. Фріцек накинув кожух і вийшов надвір, тримаючи в руці папірець і олівець. Дизель не хотів запускатись – хлопець глянув на термометр: двадцять вісім градусів нижче нуля. Що поробиш. Він натягав соснових трісок, відвалив сніг з-під устрою, зім'яв старий номер "Фелькішер Беобахтер" і розвів невелике багаття під двигуном. На ці чверть години він охоче сховався б у будинок, але знав, що Шлієбекс розлютився б, побачивши, що рядовий залишив вогонь під агрегатом. Довелося чекати, підстрибуючи та розмахуючи руками, щоб хоч трохи зігрітися. Нарешті він торкнувся долонею двигуна – той уже був теплий. Він запустився відразу, виплюнув хмарку диму, але потім працював мірно. Електрична лампа над станцією якийсь час ледве світилася, але коли Фріц збільшив оберти двигуна, яскраво спалахнула. Хлопець записав дані – температура, тиск, вологість; виміряв товщину снігового покриву, хоча сніг давно вже й не падав, після чого повернувся до хатинки. Він подав листок Шлієєбексу. Унтер-офіцер, як звичайно покрутивши носом над тим, що молодий пише як курка лапою, чудовим готичним шрифтом переніс дані до книги, після чого запустив радіо, сучасний чотириламповий передавач "Телефункен". Він передав повідомлення, обмінявся парочкою святкових ввічливих фраз і вимкнув апарат. Фріцек важко піднявся – до його обов'язків входило вимкнення генератора після закінчення передачі, але унтер-офіцер утримав його.