- Нарешті, — прошепотіла вона, а потім щосили вдарила молотком по жерстяній таці.
Чарівник оглух на одне вухо, і у нього розболілася голова. А жінка вже вбігла в дім з криками:
- Діти, діти, вгадайте, хто до вас прийшов?!
У темній залі чарівник спіткнувся і мало не розбив акваріум. На якусь мить йому хотілося кинути подарунки й якомога швидше повернутися до хатинки з курячою лапою, але він подумав, що це було б нечесно.
Ногою він штовхнув двері до кімнати.
- Гей-гей, а чи є тут хороші діти? — спитав він глухим голосом.
Діти, у будь-якому разі, були. Біля ялинки стояли двоє хлопців, які від страху втратили голос.
- Гей, гей, хо, хо, — сказав чарівник, не знаючи, що робити далі. - Хо, — повторив він для певності, і молодший хлопець розплакався.
- Не так різко, святий Миколаю, – стурбовано сказав пан Копець.
- Це ж тільки діти, — сказала пані Копецьова.
- Ай-ай-ай, — сказав зі свого крісла дідусь.
- Ку-ку, ку-ку, — докірливо прокукувала зозуля.
Чарівник був дуже збентежений, і раптом йому зовсім розхотілося робити добрі справи.
- То, можливо, я зараз роздам подарунки, — сором’язливо сказав він.
Здзісьо перестав плакати, але він так крутився і стрибав, що збив кульку з ялинки.
- Пробачте, — прошепотів він, наляканий, — мені просто цікаво.
Чарівник розсміявся, а оскільки сміх чарівників має силу заклинання (про що мало хто знає), він випадково й ненавмисно зачарував подарунки, які роздавав.
Лижі, прикріплені до ніг Здзіся, злетіли над святвечірнім столом, підносячи радісного хлопця.
- Мамо, я літаю, тату, вгадайте, що я зараз роблю? Кржисю, ти дивишся на мене? Ти бачиш те, що бачать усі?
- Ти купив йому гарний подарунок, - прошепотіла пані Копцьова на вухо панові Копцеві. (Пан Копець щохвилі протирав окуляри).
— Але ж прогрес і цивілізація, — прицмокнув губами дід, — вразили мене. (Пан Копець теж був здивований).
А Кржись з болісним очікуванням вдивлявся в святого Миколая.
Чи хтось бачив такий поїзд, як у Кржисєка? Він мчав долиною, пагорбами й тунелями. Крихітний начальник станції помахав прапорцем. Мандрівники чекали на крихітній станції.
Кржись лежав на животі, а чарівник, який сам мав слабкість до електричних потягів, показував йому, як переводити стрілки.
Пан Копець сяяв від гордості, що йому вдалося придбати такі гарні подарунки. Іноді він тільки підозріло дивився на акваріум. Що ж, старість не радість, він клявся, що, коли пакував його, той був порожній. Тепер у аквамариновій тіні хлюпалися золоті рибки. (Всі вони, і кожна з них мали здатність виконувати бажання, але, на щастя, ніхто про це не знав).
На ялинці запалили свічки. Цехіни, вишиті на шаті святого Миколая, загадково мерехтіли у їх світлі. Чарівник, до якого ставилися з великою повагою, відчув себе надзвичайно важливою людиною і майже забув, що він звичайний чарівник. Але він не залишився на святвечірній вечері, хоча і був запрошений. Важко їсти в масці.
За порогом він глибоко вдихнув морозне повітря. Небо затягнулося ніччю й мерехтіло зірками. Чарівник відчув дивне блаженство в серці. Приємно робити добру справу. Раптом він почув за собою шелест. Тонкий хлоп'ячий голосок покликав:
- Чарівник!
Той від враження послизнувся і впав у сніговий замет. Кржись подав йому руку.
- Я впізнав вас по черевиках, — сказав він, зітхнувши, — але не хвилюйтеся, я нікому не розповім.
Чарівник мовчав, дуже збентежений.
- Чарівник...?
- Так?
- Святого Миколая немає?
- Немає.
- Я так і думав, — знову зітхнув хлопець. — Але приємно, що ти переодягнувся.
- Розкажеш братові?
- Ні. Він ще маленький. Коли він підросте – через рік – сам перестане вірити в казки.
- Ви дуже розумні.
- Ага. Бо я вже виріс. Але шкода, що немає святого Миколая, і все таке буденне.
- Шкода, — зізнався чарівник, сідаючи на сани, — а тепер іди додому, а то застудишся.
Сани, підживлені чарами, рушили.
- Чарівник!
- Так...?
- Якщо захочеш пограти з потягом, то приходь до мене!
- Я прийду!
У сріблястій тиші, вкритій зорями та снігом, було чути, як колядували в сусідніх хатах.
- Завтра я маю відвідати своїх подруг-фей і побажати їм добра, — мрійливо подумав чарівник. - Обов'язково.
Сани безшелесно рухалися по засніженій дорозі.
Перекладач: Марченко Володимир Борисович, 2023