- Прийди до нас за рік, - попросив Митя.
– Боюся, що вже не зможу. Так мало людей у мене вірить. Моя сила слабшає.
- Я з сьогодні в тебе вірю, - прошепотіла Дар'я. - І чекатиму тебе, навіть якщо ти не прийдеш.
Святий послав їм сумну усмішку і вийшов у темряву. Тепер з нього впала вся напруга цієї особливої ночі. Він їх обдарував. І зараз був лише людиною. Ніхто на нього вже не чекав. Ліс був порожній і темний. Миколай йшов уперед. Ішов багато годин. А потім упав у сніг.
Протокол огляду трупа
Десятого січня цього року міліцейський патруль на дорозі, яка веде з міста до покинутої мідної шахти, знайшов чоловіка. Небіжчик був одягнений у неповний костюм Діда Мороза, тобто оксамитову шубу (червону), з палицею і з плоскою червоною шапкою у формі миски. Бороду мав натуральну. Вік, на вигляд, років сто. На тілі не знайдено будь-яких документів або посвідчень, які б дозволили ідентифікувати особистість. Біля небіжчика лежав мішок із вкрай контрреволюційними предметами, тобто з книжками, виданими ще до введення народної влади, в тому числі частина на тему релігійних забобонів, олеографічні портрети останнього царя, дорожні ікони, старовинні ляльки тощо. (Детальний перелік у додатку). У кишенях покійного знайдено золотий годинник з монограмою останнього царя, ключ від навісного замку та сім карбованців двадцять одна копійка дрібницею. Годинник та гроші зберігаються окремо. Ймовірна причина смерті – замерзання.
Не минуло і десятка років, і вся Польща (ясна річ, та її частина, яка читає фантастику) захоплюється появою нового, істинно польського фантастичного персонажа - самогонника та екзорциста з Войславиць, Якуба Вендровича. З ким тільки не бився невтомний Якуб: із мертв'яками, фашистами, бюрократами, поліцейськими, інопланетянами і навіть із мумією Леніна. У своїх пригодах Якуб (і в ранньому, і в зрілому віці) зустрічався і зі святим Миколаєм.
Але порівняйте його з Миколаєм з попередньої розповіді… Він вже не проти зброї. Це взагалі вже якийсь інший Миколай, у чомусь схожий на учасників почту Воланда: Коров'єва чи навіть кота Бегемота… Все тече, все змінюється…
АНДЖЕЙ ПИЛІПЮК
Розіграш перед Різдвом
(Зі збірки "Загадка Джека Потрошителя" 2004 р.)
(Andrzej Pilipiuk – Wigilijna rozgrywka)
(zb. Zagadka Kuby Rozpruwacza 2004 r.)
Войславиці 1908 рік
Вендрович вставив вирвану з корінням ялинку в порожню діжку для ферментації бражки. Підсипав торфу і полив водою з цебра.
- Ну ось, свята постоїть, а потім знову можна буде перед будинком заткнути, - задоволено сказав він.
– Браво, – буркнув Святий Миколай, – Необхідно розвивати екологічне мислення.
- Еко… чого? – здивувався семирічний Якуб.
- Років за вісімдесят зрозумієш, - пояснив гість. - Ну гаразд, зараз подарунки роздам, і пора в дорогу ... - Він покопався в мішку і витяг цілу купу пакетів. – Для вас, хазяїне, скринька динаміту. Пригодиться для цієї вашої ППС[10]. Це якщо захочете поліцмейстера знову підірвати…
- Та тихо ви! – прошипів Павло.
- А хто тут нас почує? – знизав святий плечима. - Ось тобі ще револьвер ... Незабаром станеться перша світова війна, от і стане в нагоді.
- Можливо, нарешті, незалежність здобудемо, - зітхнув батько маленького Якуба. - І самограйчик можна буде гнати легально, тому що ця царська спиртна монополія народ зовсім засмутила.
Миколай нічого не сказав, лише сумно посміхнувся.
- А для тебе, хлопче, - подав він Якубу картонну коробку, - освітня іграшка. Набір "Маленький самогонник".
- Дякую, - зрадів пацан. - Я завжди мріяв про подібну іграшку.
- І ще моток гальмівного тросику для силків. Буде набагато краще, ніж дроти, які ти крадеш із телеграфних стовпів.
Хлопець трохи почервонів. Павло сховав динаміт та револьвер у шафу. Встиг він в останній момент, тому що хтось постукав у двері, і в халупу ввалився молодий сусід - козак Семен[11].
- О, святий Миколай? – здивувався він. - Здравствуйте[12], подарунки є?
Він струсив з папахи шар снігу і потопав по підлозі, щоб обтрусити і валянки. З кишені у нього стирчала почата пляшка російської горілки.
11
У книзі 2004 року, в описуваному тут 1908 козак Семен молодий. У книзі 2016 року "Конан Дистилятор" ми дізнаємося, що Семен народився за Катерини Великої і через двадцять років став сивим, але... мудрим. Саме таким він виступає в більшості оповідань про Якуба Вендровича як його вірний приятель і соратник у пригодах.
12
В оригіналі: Zdrawstwujtie. Оскільки козак Семен народився у волзькій станиці (?), тому він частенько користується російською мовою.