Було б безвідповідально твердити, що більшість досліджень, які проводяться в Сполучених Штатах на людях, спирається на принципи, що суперечать етичним нормам. Але є й такі дослідники — хоч їх не так і багато, — які ігнорують ці принципи. Цей факт насторожує і вимагає уваги з боку громадськості. В наших учбових медичних центрах кількість досліджень зростає, тож науковий ентузіазм і дух фахової змагальності можуть змусити дослідників забути про те, що дослідження ці не повинні завдавати хворим ніякої шкоди. Крім того, між ризиком для піддослідного хворого і корисністю досліду для суспільства не було встановлено чіткої межі[12]. І думка про те, що висловлена хворим згода виключає зловживання, виявилася неправильною. Візьмемо той випадок, коли п’ятдесят жінок були використані як піддослідний матеріал для перевірки препарату, що викликає пологи. Всі вони дали письмову згоду, але в умовах, які важко назвати ідеальними. В результаті розслідування було встановлено: багато хто погодився під тиском, при надходженні до пологового будинку чи вже в самій палаті для пологів[13]. Після того, як цей факт сплив на поверхню, породіль проінтерв’ювали — майже сорок відсотків, як виявилося, гадки не мали, що були піддослідними, хоча власноручно підписали згоду. Щоб отримати згоду породіль, казали — їм вводитимуть «нові», а не «експериментальні» ліки. Дослідники прекрасно знали, що прикметник «нові» створює уявлення, наче досліджувані ліки кращі від «старих».
Але часто для отримання згоди хитрощі непотрібні. Тактичний хід, до якого вдаються найчастіше, такий: хворому дають зрозуміти, що коли він не схоче «співробітничати», догляд за ним буде проводитися не на вищому рівні. Є ще й такий досить розповсюджений прийом — дослідник натякає, що досліджуваний засіб може принести користь, навіть коли це малоймовірно. Часто-густо лікар не повідомляє, що є інший, уже виправданий терапевтичний прийом.
Все це не нове. Вже більше двадцяти років медичні часописи пишуть про порушення фахової етики при дослідах на людях. Але картина й досі лишається незмінною. І тепер, у вісімдесяті, коли медицина заводить роман з фізикою, можливості для зловживань набувають нових, жахаючих розмірів. Основне місце для спільного застосування сил медицини й фізики — наука про мозок, і основним об’єктом для дослідів стане людський мозок, який багато хто вважає найзагадковішим і най дивовижнішим витвором у всьому Всесвіті. Етичні й моральні питання, пов’язані з дослідами на людях, мають бути вирішені до того…
… До того, як вигадка й фантазія стануть дійсністю.
РОБІН КУК, доктор медицини.
З гінді переклав Степан НАЛИВАЙКО
— Чого вам? — трохи здивовано й водночас занепокоєно запитав я, дивлячись на цю надто вже дивну людину, що нечутно увійшла в мій садок, де ми з дружиною ніжились після сніданку у перших ранкових променях сонця.
Довгобразий чоловік видавався сумним, його щоки поборознені були глибокими зморшками, а напрочуд великі, моторошні очі гарячково блищали, ніби він щойно вчинив або ось-ось має вчинити злочин.
І вбрання його було не менш чудернацьке: довга сніжно-біла чога[15], на ногах білі капці-чаппалі, в руках торбина, теж біла. Та найбільше вражали двоє крилець над правою і лівою лопатками; чисті й ніжні, вони весь час неспокійно тріпотіли.
— Це у вас справжні крильця? — не втримався я.
— Ні, — утираючи з чола рясний піт, відказав він. — Нейлонові.
— То нейлон у вжитку і на небесах? — здивувалася моя дружина.
— Та ні, — прибулець спробував зобразити усмішку на блідих губах. — Я не янгол, я агент фармакологічної фірми. Ці крильця — її емблема.
Оце так! Від самісінького ранку вже не маєш спокою. Мені перехопило в горлі, та жодного способу спекатися несподіваного відвідувача я не бачив. Отож, не придумавши нічого кращого, запитав:
— То чим же ви торгуєте?
— Доброчинними таблетками.
— Не розумію.
Таблетками добра.
— Добра? — вихопилось у мене, а дружина й собі вражено втупилася в нього. Тоді, ніби невдоволено, запитала:
— Ви, певно, жартуєте?
12
Джонас X. Філософські роздуми з приводу дослідів на людях. — Досліди на людях. — П. А. Фрейд, 1969.
14