Я поглянув на те зернятко, потім на Дона.
— Хотілося б, щоб ви, месії, колись зібралися разом і знайшли спільну мову. Мені здавалося, коли проти мене повстає увесь світ, найголовніше — це віра.
— Ні. Я хотів виправити це ще тоді, коли був Месією, але все те скидалося на довге й важке сходження на крутосхил. Дві тисячі років, п’ять тисяч років тому люди навіть не мали слова для означення уяви, тож віра була найкращим, з чим вони могли вийти до вельмиповажних громад послідовників. А ще в них не було кунжутового насіння.
Я знав напевне, що в них було кунжутове насіння, але пустив цю неправду повз вуха.
— Виходить, я маю уявити собі той магнетизм? Уявити собі якусь гарненьку, розумну й загадкову жінку, що раптом з’являється серед натовпу на сіножаті в Таррагоні, штат Іллінойс? Я можу зробити це, але тільки й того, вона ж існуватиме лише в моїй уяві.
Він розпачливо звів очі до неба, що його на разі заміняла бляшана стеля та холодні неонові світильники кафе «Ем і Една».
— Лише в твоїй уяві? Ну звісно, що в уяві! Весь цей світ існує лише в твоїй уяві, ти хіба забув? Де твоє мислення, там і твій досвід. Як людина думає, така вона і є. Те, чого я боюся, приходить до мене. Думай і багатій: творче бачення в уяві — для розваги й прибутку. Як знайти друзів, залишаючись тим, ким ти є. Твоя уява ані на йоту не змінює Сущого і взагалі аж ніяк не впливає на реальність. Але ми говоримо про світи братів Уорнерів і часи МГМ[19], чия кожна часточка є ілюзією і уявою. Всі ті сповнені символів сни ми, мрійники, прокидаючись, воскрешаємо в уяві для себе.
Дон поклав в одну лінію виделку та ніж, немов будував міст між собою і мною.
— Ти хочеш знати, про що говорять твої сни? Для цього тобі досить подивитися на все, що оточує тебе в повсякденному житті, і запитати себе, що воно означає. У твоєму житті це — літаки, хоч куди б ти подався й хоч би що намагався змінити.
— Ну що ж, Доне, твоя правда. — Я волів би, щоб він зупинився, не навалював на мене все разом; одна миля на хвилину — надто велика швидкість для нових ідей.
— Якщо тобі сняться літаки, що це означає для тебе?
— Ну, скажімо, свободу. Літаки вві сні — це втеча, політ і визволення.
— Чи виразне твоє бажання? Сон наяву — це те саме прагнення визволитись від усього, що прив’язує тебе до старого, — від повсякденних справ, влади, нудьги, земного тяжіння. Чого ти не усвідомив — це того, що ти вже вільний, що ти завжди був вільний. Тобі б хоч наполовину стільки уяви, скільки тут кунжутового насіння, — і ти вже повноправний володар твого чарівницького життя. Тільки уява!.. Що ти скажеш?
Офіціантка, що витирала посуд, раз у раз кидала на Дона допитливі погляди й дослухалася до розмови, видимо сушачи голову над тим, хто він такий.
— Отже, ти, Доне, ніколи не почуваєш себе самотнім? — запитав я.
— Аж поки мені не захочеться звідати це почуття. Я маю друзів в інших вимірах, з якими час від часу спілкуюся. Так само, як і ти.
— Ні. Я маю на думці цей вимір, цей уявний світ. Покажи мені, що маєш на думці ти, яви мені невеличке чудо магнетизму… Я хочу навчитися цього.
— Це ти покажи мені, — мовив він. — Як хочеш привнести щось у своє життя, уяви собі, що воно вже там.
— Що саме? Щось на зразок отієї моєї гарненької жінки?
— Будь-що. Але не жінку. Щось невелике, для початку.
— Спробувати зараз?
— Так.
— Гаразд. Голубу пір’їну.
Дон розгублено поглянув на мене.
— Що, Річарде? Голубу пір’їну?
— Ти ж сказав: будь-що, не жінку, щось невеличке.
Він знизав плечима.
— Чудово. Голуба пір’їна. Уяви собі цю пір’їну. Виразно уяви собі кожну її лінію, кожний краєчок, і кінчик, і клинчастий розрив, де вона роз’єднується, і пушок при основі. Тільки на мить. А потім пусти її.
Я на мить заплющив очі і побачив уявну пір’їну: п’ять дюймів завдовжки, переливчасту, з полиском від голубого до сріблястого по краях. Яскраву чисту пір’їну, що плавала собі в темряві.
— Якщо хочеш, оточи її золотим сяйвом. Це животворне світло, воно допоможе зробити образ реальним, але й сприятиме магнетизмові.
Я облямував свою пір’їну золотим сяйвом.
— Готово.
— Оце й усе. Тепер можеш розплющити очі.
Я розплющив очі.
— Де моя пір’їна?
— Якщо в твоїй уяві вона була ясна й виразна, то в цю мить вона входить у твоє життя подібно до вантажного «Мака».
— Моя пір’їна? Подібно до вантажного «Мака»?
— Образно кажучи, Річарде.
Усі пополудневі години я чекав появи своєї пір’їни, але марно. Настав вечір. Ми вечеряли гарячим сендвічем з індичиною, коли я нарешті побачив її. Картинку і дрібні літери на картонній упаковці з молоком. «Вироблено для молочарень Скотта фермою «Голуба пір’їна», Брайєн, Огайо».