Чи не правда знайомий мотив? Пригадуєте, як у Блока: «Все, що людина хоче, неодмінно здійсниться, а якщо не здійсниться, то й бажання не було. А якщо здійсниться не те, розчарування тільки уявне — здійснилося саме те!»
Працюючи над перекладом і заглиблюючись у підтекст, я повсякчас ловив себе на думці, що в цій книзі, крім Месії, Учителя, друга, який може дати могутній поштовх для самовдосконалення, присутній інший, можливо, й сильніший герой — той, що сидить у кожному з нас; той потенціал внутрішньої снаги, який розкривається в лихі години випробувань; те, про що Микола Реріх говорив так: «Існує межа слів, але не існує межі почуттів та вмістилища серця». Такі книги примножують сили людини, і після її прочитання рефреном звучить звернення до простих людей: «А я вам кажу, ви — боги».
Валерій ГРУЗИН[20]
Вступ. ЗНАК М/Т НА КАРТІ ЖИТТЯ
М/Т.
Багато вже часу спливло, відколи це поєднання двох літер набуло для мене особливого змісту. Для короткого начерку людського життя не досить почати від самого народження, треба піднятися вгору плином часу, та й крапку годі ставити в день смерті, треба йти далі. Бо коли хтось з’являється на світ, це справа не лише його власного життя та смерті. Адже кожен народжується в певному колі людей, до якого належатиме й сам, а коли помирає, то полишає щось тривкіше за самого себе.
У такий начерк мого життя, схоже, міцно вписано і цей знак: М/Т.
Ідея, яку уособлює цей знак, часто спадала мені на думку ще до того, як знайшлося поєднання літер М/Т. Її закарбовано в усіх усюдах карти мого життя; на ній позначено і де був мій початок ще до народження, і нинішнє буття, і те, що буде пов’язане зі мною по смерті.
Карти життя, яке почалося до мого народження в селищі у лісовій долині і триватиме в майбутньому, по смерті, що чекає мене, найімовірніше, в місті. Знак М/Т має допомогти мені пояснити її до пуття.
Значно раніше, ніж винайшов знак М/Т, я осягнув зміст, вкладений у нього. Коли мене попрохали намалювати це, я ще не встиг і подумати, а рука вже злетіла над папером. Це було насправді! І серце, яке то завмирало, то тріпотіло, і голова, яка не зовсім розуміла, що слід робити, і впевнена рука, яка вела лінію за лінією кольоровим олівцем.
Саме тоді я уперше й незаперечно відчув: людина, я сам — нескінченне троїсте диво.
Під час війни, коли я вчився у третьому класі початкової, чи, як тоді її називали, народної, школи, вчитель роздав по аркушу паперу для малювання, якого тоді вкрай бракувало, й сказав:
— Намалюйте, яким ви бачите, яким уявляєте світ, де живете.
А ми раділи, діставши чудовий папір.
Сам учитель білою, червоною та блакитною крейдою намалював на дошці «картину світу», що мала правити за взірець. Червоною крейдою зобразив Велику Японську імперію — Японські острови, Сахалін, Тайвань, Корейський півострів, та ще й Китай і чималу частину Азії. Над ними, у високості, оповиті хмарами — погруддя їхніх величностей імператора та імператриці. Картину було намальовано так, ніби дивишся на землю з неосяжної височини, де перебувають їхні величності. До речі, вчитель потім мав догану від директора, що недбало зобразив імператора та імператрицю.
Я теж намалював на своєму аркуші схожу картину. От тільки замість карти Японії та прилеглих земель у мене була лісова долина, а замість найясніших осіб — М/Т.
— Оце така твоя «картина світу»!
Вчитель молоснув мене просто в обличчя, та я мовчав. Адже річ не в тім, щоб розтлумачити «картину світу» вчителеві, який народився і виріс у приморському місті, а до села в лісовій хащі прибув за призначенням, а в тім, що така картина жила в моєму серці.
Я почував сильно, з гордістю: саме це — наш власний світ, саме такий наш світ — наша лісова гущавина, наше село в долині. Тоді в моїй дитячій душі ще не було цього, нинішнього, знаку, але, користуючися ним, щоб передати, як я мислив та відчував у той час, скажу: відчував, що ми живемо у власному світі від величною сінню М/Т.
20
Грузин Валерій Михайлович (нар. 1940 р.) — автор кількох книг про США, де тривалий час працював на дипломатичній роботі. Переклав книгу Дейла Карнегі «Як здобувати друзів і впливати на людей». Працює заступником головного редактора журналу «Всесвіт».
21