— Добре, тепер приготуймося до огляду, — сказала місіс Блекмен, відкладаючи історію хвороби. — Лягайте, а ноги — на підставки.
Крістін послухалася, марно намагаючись не дати розійтися полам халатика. Зробити це було поза людськими силами, і її спокій знов де й подівся. Металеві тримачі для ніг були зимні, наче лід, і по всьому її тілу пробігли мурашки.
Змахнувши рукою, місіс Блекмен розгорнула свіжовипрасуване простирадло і накрила ним Крістін. Піднявши один край, місіс Блекмен зазирнула під простирадло. Дівчині здалося — вона відчуває пильний погляд сестри на своїй оголеній промежині.
— Добре, — сказала місіс Блекмен. — Підсуньтеся до краю крісла.
Роблячи стегнами щось на кшталт обертальних рухів, дівчина присунула сідниці до п’ят.
Місіс Блекмен, яка все ще зазирала під простирадло, лишилася невдоволена.
— Ще трохи!
Крістін посунулася ще далі, поки не відчула, що наполовину звисає з крісла.
— Зараз добре, — сказала місіс Блекмен. — Розслабтеся, поки не прийшов доктор Гарпер.
«Розслабтеся!» — подумалося Крістін. Чи могла ж вона розслабитися, коли сама собі здавалася кавалком м’яса, що висить на гаку в м’ясній ятці і жде, поки його почнуть мацати покупці. Позаду було вікно, і дівчину страшенно непокоїло те, що завіси не до кінця запнуто.
Двері до кабінету розчинилися без стуку, і лікарняний посильний просунув у щілину голову.
— Де проби крові для лабораторії? — Місіс Блекмен сказала, що покаже, і зникла.
Крістін лишилася сама в стерильній атмосфері, огорнена асептичним запахом спирту. Вона заплющила очі й стала глибоко дихати. Від чекання їй стало негаразд.
Прочинилися інші двері. Крістін підвела голову, сподіваючись побачити лікаря, але натомість увійшла реєстраторка й поцікавилася, де місіс Блекмен. Крістін лише хитнула головою. Реєстраторка вийшла, грюкнувши дверима. Крістін знову похилила голову й заплющилася. Терпець їй урвався.
Але якраз тієї миті, коли Крістін надумала підвестися й піти, відчинилися двері й увійшов лікар.
— Мої вітання! Я доктор Девід Гарпер. Як ти сьогодні почуваєшся?
— Прекрасно, — непевно відповіла Крістін. Доктор Гарпер виглядав зовсім не так, як дівчина його уявляла. Для лікаря він здавався занадто молодим. Його обличчя з по-хлоп’ячому неокресленими рисами кричуще контрастувало з майже зовсім лисим черепом. Брови ж були такі густі, що здавалися штучними.
Доктор Гарпер підійшов до маленького умивальника й швидко вимив руки.
— Вчишся в університеті? — перепитав він, читаючи історію хвороби, що лежала на маленькому столикові.
— Так, — відповіла Крістін.
— Що вивчаєш?
— Мистецтво. — Вона знала — доктора Гарпера її відповіді не цікавлять. Але їй було байдуже. Вона відразу відчула полегкість від цієї балаканини після нескінченного чекання.
— Мистецтво? Прекрасно! — неуважно проговорив доктор Гарпер.
Утерши руки, він надірвав пакетика з молочно-білими гумовими рукавичками. Стоячи перед Крістін, устромив у них руки, з гучним виляском натягнув на зап’ястки, а потім по черзі обтиснув кожного пальця. Робив він це ретельно, наче здійснював якийсь ритуал. Крістін звернула увагу, що всі видимі частини тіла доктора Гарпера густо поросли волоссям. Крім самісінької маківки. Просвічуючи крізь тонку молочну плівку рукавичок, волосини на зовнішньому боці руки виглядали непристойно.
Наблизившись до крісла, він перепитав Крістін про незначні виділення й нерегулярні кровотечі. Жоден симптом, очевидно, не справив на нього враження. Без зайвих слів він опустився на табуретку, і Крістін перестала його бачити. Відчуття страху запанувало нею, коли він підняв нижній край простирадлі.
— Добре! — недбало кинув доктор Гарпер. — Підсунься до мене ближче.
Поки Крістін підсувалася ще ближче до краю крісла, двері до кабінету розчинилися, й увійшла місіс Блекмен. Крістін зраділа, побачивши сестру. Вона відчула, що ноги її розсунулися як тільки можна. Ані оголити її більше, ані дужче вразити її сором’язливість вже не було змоги.
— Подивимося з розширювачем, — сказав доктор Гарпер до місіс Блекмен.
Крістін не бачила, що відбувається, тільки почула різкий звук удару металу в метал, і від цього звуку в неї в грудях похололо.
— Ну, — сказав доктор Гарпер, — тепер розслабся.
Крістін не встигла нічого відповісти, коли пальці в рукавичках розсунули губи її піхви і м’язи стегон рефлекторно скоротилися. Потім вона відчула, як металевий розширювач входить у неї.