— Не маю сумнівів, — кинув Філіпс. — Смачного!
Філіпс перечекав кілька хвилин, аж поки тиск повернувся до норми. Адміністративні питання ставали дедалі нестерпніші. Підійшов до друкуючого пристрою і взяв аркуш паперу з результатами проведеного комп’ютером аналізу.
РЕДРІД, ЧЕРЕП № 1
МАРІНО, ЛІЗА
КЛІНІЧНІ ДАНІ
ЖІНКА ДВАДЦЯТИ ОДНОГО РОКУ ХВОРІЄ НА СКРОНЕВУ ЕПІЛЕПСІЮ ОДИН РІК. ОДИНИЧНА БІЧНА ПРОЕКЦІЯ ЗРОБЛЕНА ПЕРЕНОСНИМ РЕНТГЕНІВСЬКИМ АПАРАТОМ. ПРОЕКЦІЯ НА ВІСІМ ГРАДУСІВ ВІДХИЛЯЄТЬСЯ ВІД ІДЕАЛЬНО БІЧНОЇ. Є ВЕЛИКИЙ ПРОСВІТ У ПРАВІЙ СКРОНЕВІЙ ОБЛАСТІ, ЩО ЯВЛЯЄ ДІЛЯНКУ БЕЗ КІСТКИ. КРАЇ ЦІЄЇ ДІЛЯНКИ РІЗКО ОКРЕСЛЕНІ, ЩО ДАЄ ЗМОГУ ПРИПУСТИТИ ВТРУЧАННЯ ЛІКАРЯ. ЦЕ ВРАЖЕННЯ ПОСИЛЮЄТЬСЯ НАЯВНІСТЮ МАСИ М’ЯКОЇ ТКАНИНИ НИЖЧЕ ВІД МІСЦЯ, ДЕ ВІДСУТНЯ КІСТКА, ОЧЕВИДНО ВЕЛИКОГО КЛАПТЯ ШКІРИ. РЕНТГЕНІВСЬКИЙ ЗНІМОК СКОРІШ ЗА ВСЕ ЗРОБЛЕНО ПІД ЧАС ОПЕРАЦІЇ. ВИДНО ЧИСЛЕННІ МЕТАЛЕВІ ПРЕДМЕТИ, ЩО Є ПОВЕРХНЕВИМИ ЕЛЕКТРОДАМИ. ДВА ТОНКІ МЕТАЛЕВІ ЕЛЕКТРОДИ В СКРОНЕВІЙ ДОЛІ, ЗАНУРЕНІ СКОРІШ ЗА ВСЕ В МИГДАЛЕВИДНЕ ЯДРО ТА ГІПОКАМПУС. ЩІЛЬНІСТЬ ТКАНИН МОЗКУ ВИЯВЛЯЄ ЗНАЧНІ ЛІНІЙНІ ВІДХИЛЕННЯ В ПОТИЛИЧНІЙ, ТІМ’ЯНІЙ ТА СКРОНЕВІЙ ДОЛЯХ.
ВИСНОВКИ
ОПЕРАЦІЙНА РЕНТГЕНОГРАМА З ВЕЛИКИМ ДЕФЕКТОМ КІСТКИ В ПРАВІЙ СКРОНЕВІЙ ОБЛАСТІ. БАГАТО ПОВЕРХНЕВИХ ЕЛЕКТРОДІВ І ДВА ГЛИБИННІ ЕЛЕКТРОДИ. ЗНАЧНІ ЗМІНИ ЩІЛЬНОСТІ ТКАНИН, АНАЛІЗ ЯКИХ НЕ ЗАКЛАДЕНО В ПРОГРАМУ.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
ПЕРЕДНЯ, ЗАДНЯ Й БІЧНА ПРОЕКЦІЇ РЕНТГЕНОГРАМИ, А ТАКОЖ ПОШАРОВЕ СКАНУВАННЯ БАЖАНІ ДЛЯ КРАЩОГО ВИЗНАЧЕННЯ КОЛИВАНЬ ЩІЛЬНОСТІ ТКАНИН І ЛОКАЛІЗАЦІЇ ГЛИБИННИХ ЕЛЕКТРОДІВ.
РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ З АНГІОГРАФІЧНИХ ДАНИХ ВИЗНАЧИТИ РОЗТАШУВАННЯ ГЛИБИННИХ ЕЛЕКТРОДІВ ВІДНОСНО ВЕЛИКИХ АРТЕРІЙ. ПРОГРАМА ПОТРЕБУЄ ДОДАТКОВОГО ВВЕДЕННЯ ДО ЦЕНТРАЛЬНОГО БЛОКА ПАМ’ЯТІ СХЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ КОЛИВАНЬ ЩІЛЬНОСТІ ТКАНИН.
ДЯКУЮ. БУДЬ ЛАСКА,
НАДІШЛІТЬ ЧЕК НА ІМ’Я
ВІЛЬЯМА МАЙКЛЗА, Д. Ф.[3] ТА
МАРТІНА ФІЛІПСА, Д. М.[4]
Філіпс насилу вірив у те, що сам щойно прочитав. Розшифровано знімок було добре. Краще, ніж добре. Фантастично! А кілька жартівливих слів наприкінці зробили відповідь приголомшливою. Філіпс ще раз пробіг її. Було надзвичайно важко повірити, що він читає рядки, надруковані створеною ними машиною, а не написані нейрорадіологом. І хоча в програму не ввели даних про трепанацію черепа, машина, здавалося, зуміла узагальнити наявну в неї інформацію і дати правильну відповідь. І до всього говорилося про зміну щільності тканин. Філіпс гадки не мав, про що йдеться.
Схопивши рентгенограму Лізи Маріно з лазерного сканера, закріпив її в негатоскопі і відчув певне занепокоєння, не побачивши тих коливань щільності, про які повідомив комп’ютер. Можливо, їхній новий метод визначення ущільнень, що від самісінького початку був каменем спотикання, взагалі позбавлений сенсу. Філіпс увімкнув альтернатор, і на екрані замигтіли рентгенограми. Помітивши ангіограму Лізи Маріно, він вимкнув прилад і взяв один з перших бічних знімків черепа дівчини. Потім закріпив його поруч із плівкою, знятою під час операції, і знову став шукати коливання щільності тканин, описані машиною. На велике своє розчарування, на рентгенограмі він нічого не побачив.
Двері до кабінету розчинилися, й увійшла Деніс Сенгер. Філіпс посміхнувся, але відразу ж повернувся до своєї справи. Склав аркуш паперу вдвоє і на згині вирізав крихітний шматочок. Коли розгорнув аркуш — на ньому лишилася маленька дірочка.
— Ось так, — промовила Деніс, міцно його обнімаючи, — ти витинаєш тут візерунки на папері!
— Наука розвивається несподівано й прекрасно! — похвалився Філіпс. — Після нашої ранкової зустрічі сталася купа подій. Майклз приніс нам першого апарата для розшифровування знімків. Ось його перший аналіз.
Поки Деніс читала, Філіпс приклав аркуш паперу з отвором до рентгенограми Лізи Маріно, закріпленої в негатоскопі. Ним він затулив усі хитросплетіння рентгенограми, лишивши тільки маленьку ділянку навпроти отвору. Мартін роздивлявся цю крихітну ділянку надзвичайно ретельно. Відсунувши папір, спитав Деніс, чи бачить вона якусь патологію. Та відповіла, що ні. Коли він знову приклав аркуш, Деніс усе ще нічого не розрізняла, аж поки він не вказав на якісь крихітні білі цятки, розташовані паралельно. Тепер, коли очі їх розрізняли, цяточки можна було розшукати і без аркуша.
— Що це, на твою думку? — спитала Деніс, пильно розглядаючи знімок.