Всі, окрім доктора Томаса, засміялися. Він не поворухнувся, тільки звернувся поглядом до доктора Лангоне.
— Ральф каже правду, — погодився Лангоне. — В неї немає температури, всі життєво важливі показники — в межах норми, нормальний тиск, нормальний аналіз сечі й жодних відхилень у складі спинномозкової рідини.
— І рентгенограма черепа добра, — додав доктор Лоурі.
— Ну, — сказав доктор Гарпер, підводячись зі стільця, — що б там не було, а це — не гінекологія. В неї було кілька атипових пап-мазків, але за цим стежать у клініці. Тому вирішуйте проблему без мене, я тікаю. Щиро кажучи, вона схильна до істерії.
— Згоден, — докинув доктор Фарнворт. — Скаржиться на порушення зору, а офтальмологічна перевірка підтвердила норму. Вона легко читає найдрібніший шрифт…
— А як поле зору? — спитав доктор Томас.
Фарнворт підвівся, готовий піти.
— Мені здається — нормальне. Завтра перевіримо за системою Гольдмана. В невідкладній цього не роблять.
— А сітківка? — поцікавився доктор Томас.
— Все гаразд, — повторив Фарнворт. — Дякую, що запросили на конференцію. Все було чудово. — Підхопивши валізку з інструментами, офтальмолог вийшов з кімнати.
— Чудово! Лайно! — вилаявся доктор Лоурі. — Якщо мені трапиться хоч один Богом проклятий святенник-окуліст, який скаже, що вночі вони не перевіряють поля зору за Гольдманом, вишпурю його!
— Годі, Ральфе, — перервав його Томас. — Ти вже заговорив, наче корабельний лікар.
Доктор Лоурі підвівся й позіхнув.
— Мені вже теж час. Скажи, Томасе, чому ти вважаєш, що дівчина не бреше. Тільки через те, що знижено чутливість шкіри? Мушу сказати, що це все суб’єктивно.
— Просто відчуваю. Вона налякана, але не істеричка. До того ж, сенсорна патологія добре відтворювана. Вона не обманює. Щось підозріле є в її мозку.
Доктор Лоурі розсміявся.
— В цьому випадкові підозріле тільки одне — що ти хотів би зробити, якби познайомився за менш офіційних обставин. Не задурюй мене. Якби це була якась сучка, ти просто запропонував би їй навідатися до лікарні після зміни.
Всі засміялися. Доктор Томас відмахнувся й підвівся з крісла.
— Не хочу більше розмовляти з блазнями. Займуся цією справою.
— Не забудь попросити в неї телефон, — кинув доктор Лоурі, коли він виходив.
Доктор Хаггенс пирхнув від сміху. Це спало йому на думку, щойно він побачив Лін Ен.
Повернувшись до кабінету невідкладної, Томас озирнувся. Від сьомої до дев’ятої тут бувало відносно спокійно, наче люди брали відстрочку від нещасних випадків, болю й недуг, щоб повечеряти. До десятої почнуть з’являтися п’яні, покалічені в автокатастрофах, побиті грабіжниками й психами, після дванадцятої — жертви ревнощів. Тому в Томаса був час подумати про Лін Ен. Щось у цьому випадкові не давало йому спокою. Бракувало якоїсь важливої інформації.
Він затримався біля пульта зв’язку з іншими відділеннями і спитав одного з клерків, чи надійшла вже з архіву історія хвороби Лін Ен Лукас. Клерк перевірив, сказав, що ні, і відразу ж запевнив, що попросить її знову. Доктор машинально кивнув. Він думав, чи не приймає часом Лін Ен якийсь наркотик. Завернувши в головний коридор, він рушив до кабінету, де чекала дівчина.
Деніс гадки не мала, що могла означати «фантастична ідея», за яку Мартін її подякував. Він попросив її зайти до нього в кабінет близько дев’ятої. Було чверть по дев’ятій, коли вона закінчила аналіз рентгенограм травм черепа в відділенні невідкладної допомоги. Сходами, що йшли по другий бік від замкненого центрального виходу, вона дісталася до радіології. Після штовханини й сум’яття денних годин коридор був не схожий сам на себе. В далекому кінці санітар електронатирачем натирав укриту пластиком підлогу.
Двері до Філіпсового кабінету було прочинено, і Деніс чула, як він монотонно диктує. Коли вона увійшла, він саме закінчував опис ангіограм мозку, що поназбирувалися протягом дня. На альтернаторі перед ним світилося кілька знімків. На кожному знімкові тисячі кровоносних судин окреслювалися білими нитками, нагадуючи перевернене коріння дерева. Продовжуючи начитувати в мікрофон, Мартін пальцем указав на локалізацію патології, щоб Деніс було зрозуміло. Вона дивилася й кивала, хоча й не могла збагнути, як він примудряється пам’ятати назви, нормальні параметри, й розташування кожної судини.
— Висновок, — продиктував Філіпс. — Церебральна ангіографія свідчить про патологію артеріо-венозної системи в області основної правої ганглії дев’ятнадцятирічного пацієнта чоловічої статі. Абзац. Вада кровообігу включає праву середню й праву задню церебральні артерії. Абзац. Кінець запису. Будь ласка, розішліть примірники результатів аналізу докторам Маннергеймові, Прінцові й Клоузонові. Дякую.