— Хочу, щоб його подивився ще один лікар, — сказала Деніс, виймаючи плівку з негатоскопа.
— Знайшли щось? — спитав Томас, підбадьорений її словами.
— Гадаю, що так. Хай хвора посидить, поки я повернуся, — і Деніс вийшла, перш ніж Томас устиг відповісти.
За дві хвилини вона була вже в Мартіновому кабінеті.
— Ти певна? — спитав він.
— Цілком! — вона простягнула плівку.
Мартін узяв знімок, але поставив у негатоскоп не відразу. Спершу покрутив його в пальцях, боячись, що зазнає нового розчарування.
— Ну, — підштовхнула його Деніс. Їй не терпілося пересвідчитися, що її підозри справдились.
Плівка ковзнула під затискач. Світло в негатоскопі замигтіло й залило все скло. Натреноване Філіпсове око вирізнило смугу нерівномірної щільності над відповідною ділянкою.
— Гадаю, що ти маєш рацію, — сказав він. Потім, узявши аркуш паперу з вирізаною дірочкою, дослідив рентгенограму ретельніше. Не лишалося сумнівів, що патологічна картина, відбита на цьому знімкові, була й на рентгенограмі Лізи Маріно. Єдина різниця полягала в тому, що тут вона була слабкіше виражена й уражена ділянка була менша за площею.
Намагаючись стримати хвилювання, Мартін увімкнув Майклзового комп’ютера. Надрукував ім’я хворої. Повернувшись до Деніс, спитав, на що скаржиться Лін Ен зараз. Та відповіла, що на ускладнення при читанні, викликані тимчасовими провалами в пам’яті. Філіпс увів інформацію і підійшов до лазерного аналізатора. Засвітилася маленька червона лампочка і він поставив плівку. Заторохтів друкуючий пристрій. З’явилися слова: ДЯКУЮ. МОЖЕТЕ ЗДРІМНУТИ.
Поки вони чекали, Деніс розповіла Мартінові все, що знала про Лін Ен Лукас, але його більш за все схвилювало те, що хвора жива й перебуває в невідкладній.
Щойно друкуючий пристрій урвав своє стрімке стаккато, Філіпс вирвав надруковане. Поки він читав, Деніс зазирала йому через плече.
— Неймовірно! — вигукнув Філіпс, прочитавши. — Комп’ютер безумовно з тобою погодився. Він пам’ятає, що бачив таку ж ділянку на рентгенограмі Лізи Маріно, і, що найважливіше, просить мене повідомити, що означають ці коливання в щільності тканин!.. Це до чортиків цікаво! Машина хоче знати! Це так по-людському, що аж лякає. Наступного разу, я знаю, йому захочеться взяті шлюб з томографічною машиною і піти у відпустку на все літо…
— Взяти шлюб? — засміялася Деніс.
Замість відповіді Мартін відмахнувся.
— Адміністративні турботи. Не зважай! Краще запросимо сюди цю саму Лін Ен Лукас і проведемо томо— й рентгенографію, що зірвалися у випадку з Лізою Маріно.
— Сам розумієш, уже запізно. Технік у томографії замикає кабінет о десятій і йде. Доведеться його викликати. Тобі неодмінно треба робити це сьогодні.
Філіпс поглянув на годинника. Було пів на одинадцяту.
— Ти маєш рацію. Але я не хочу, щоб хвора згубилася. Потурбуюся, щоб її поклали до лікарні, хоч би на одну ніч.
Деніс спустилася разом з Філіпсом до невідкладної й провела його в один із просторих лікувальних кабінетів. Вказала на правий кут і відсунула завісу, що відокремлювала маленьку кабінку для огляду. Лін Ен Лукас подивилася на них. Її очі були налиті кров’ю. Вона сиділа, схилившись на стіл і підпираючи голову руками.
Перш ніж Деціс устигла представити Філіпса, запрацював її біпер, і вона лишила Мартіна наодинці з Лін Ен. Він зразу ж збагнув, що дівчина вкрай змучена. Приязно посміхнувся їй і спитав, чи не заперечуватиме вона проти того, щоб провести ніч у лікарні, а вранці пройти спеціальні рентгенологічні дослідження. Лін Ен відповіла, що їй байдуже — аби тільки її забрали з невідкладної й дали поспати. Філіпс ніжно погладив її руку й пообіцяв, що все влаштує.
Біля головного пульта зв’язку Філіпсові довелося поводитися наче в крамниці, де продаються здешевлені товари: штовхатися, кричати й навіть бити кулаком по столу, щоб привернути увагу одного з клерків. Він запитав, хто веде хвору на ім’я Лін Ен Лукас. Клерк поглянув у головний реєстр і відповів, що доктор Уейн Томас, який саме перебуває в палаті № 7, де в хворого стався удар.