Потім він увімкнув комп’ютер і встановив знімок черепа Крістін.
— Ну! Як справи? — промовив Майклз, з’являючись у дверях. З безладдя в кімнаті він зрозумів, що мало що змінилося з часу його ранкового візиту.
— Залежить від того, що ти маєш на увазі, — відповів Філіпс. — Якщо програму, то скажу «чудово». Я пропустив лише кілька плівок, але поки що вона працює з точністю приблизно сто десять відсотків.
— Надзвичайно! — захопився Майклз і заплескав у долоні.
— Навіть більш ніж надзвичайно, — сказав Філіпс — Це фантастика! Але тільки з нею тут і не було неприємностей. Шкода, що не було більше часу з нею попрацювати. На жаль, я занехаяв свої справи. Але я збираюся затриматися сьогодні ввечері й пропустити якомога більше знімків, — Філіпс помітив, що Деніс повернулася й дивиться на нього. Він спробував прочитати її думки, але гучне цокотіння друкарської приставки, що вивергала висновок, відволікало його увагу.
Майклз підійшов до Філіпса, став за його спиною, щоб дивитися через плече. З точки зору Деніс, обоє нагадували гордих батьків.
— Вона зараз читає щойно зроблений знімок черепа молодої жінки, — пояснив Мартін. — Її звати Крістін Ліндквіст. Думав, що в неї виявиться та ж патологія, що й у інших хворих, про яких я тобі розповідав. Але помилився.
— Чому ти так зацікавився саме цією патологією? — спитав Майклз. — Я особисто був би за те, щоб ти витрачав час на саму програму. Для таких наукових забавок нагода ще прийде.
— Ти погано знаєш лікарів, — сказав Мартін. — Коли ми запропонуємо цей маленький комп’ютер медичному світові, який ні про що не підозрює, він зустріне наш вихід, як середньовічна католицька церква астрономію Коперника. Якби ми змогли продемонструвати щось нове в радіології, виявлене з допомогою цієї програми, тоді б вони погодилися прийняти її значно легше.
Коли друкувальний пристрій змовкнув, Філіпс відірвав висновок. Швидко пробігши очима аркуш, він зосередився на абзаці посередині.
— Не вірю! — Мартін схопив плівку і знову поставив її в негатоскоп. Затуляючи руками більшу частину знімка, Філіпс виокремив маленьку ділянку в потиличній області. — Ось воно! Мій боже! Я знав, що у хворої ті ж симптоми. Програма запам’ятала попередні випадки й спромоглася відшукати крихітний район з такою ж патологією.
— А за нашою оцінкою її ледве можна було розрізнити й на тих знімках, — сказала Деніс, дивлячись через Філіпсове плече. — В даному випадку вражено потиличну частину, а не тім’яну чи скроневу.
— Можливо, хвороба просто на більш ранній стадії, — припустив Філіпс.
— Яка хвороба? — зацікавився Майклз.
— Самі не певні, — сказав Мартін, — але в деяких хворих, у яких виявлено таку ж патологію щільності тканин, за припущенням — розсіяний склероз. Але це тільки міркування.
— Нічого не бачу, — зізнався Майклз. Він наблизив обличчя майже до самісінького рентгену, але марно.
— Річ у характері структури, — сказав Мартін. — Треба знати, як виглядає здорова тканина, щоб виявити відмінність. Повір мені, там є відхилення. Програма не вигадує. Завтра я запрошу хвору і зніму тільки цю ділянку. Можливо, тоді знімок буде чіткіший і ти зможеш щось розрізнити.
Майклз погодився, що не може фахово судити про патології. Мартін запросив його пообідати в кафетерії лікарні, але він відмовився, пославшись на брак часу. Вже в дверях він знову звернувся до Мартіна з проханням приділяти більше уваги прогонці старих плівок через комп’ютер. Сказав, що не виключені й нові радіологічні відкриття, зроблені програмою, і що коли Мартін займатиметься вивченням кожного з них, то ніколи не вдасться усунути дефектів самої програми. Помахавши на прощання рукою, Майклз вийшов.
— Йому не терпиться, чи не так?
— Можна зрозуміти, — відповів Мартін. — Сьогодні він розповідав, що для користування програмою вони розробили новий досконаліший процесор з потужнішою пам’яттю. Готовий він, певно, буде скоро. І тоді їх затримуватиму один я.
— Значить, сьогодні ввечері ти працюватимеш? — поцікавилася Деніс.
— Звичайно, — Мартін подивився на неї і вперше помітив, як вона втомилася. Минулої ночі вона майже не спала, а потім працювала весь день.
— Я сподівалася, що тобі захочеться повечеряти в мене вдома, а там ми змогли б скінчити те, що почали напередодні.