Раптом з дверей у глибині книгарні з’явився Вернер і пройшов повз закляклого від несподіванки Філіпса. Отямившись, Мартін стрімко відвернувся і почав нишпорити в порновідеокасетах. Але Вернер не дивився ні праворуч, ні ліворуч. Здавалося, він у шорах. За кілька секунд він був на вулиці.
Мартін затримався рівно настільки, скільки, він вважав, можна згаяти, щоб не загубити Вернера. Не хотів, щоб було надто помітно, що він стежить за трупарем, але коли рушив услід, жінка на балконі схилилася вперед і спостерігала, як він виходить крізь двері. Вона зрозуміла — він щось замислив.
Вийшовши на вулицю, Філіпс угледів, що Вернер сідає в таксі. Боячись, що він вислизне і всі його зусилля підуть намарне, Філіпс стрибнув з тротуару і відчайдушно замахав рукою, сподіваючись, що якась машина зупиниться. Одна машина на другому боці вулиці відгукнулася на його поклик, і Філіпс, ухиляючись, пробіг між іншими автами і впав на сидіння.
— Рушайте за таксі, що їде за автобусом, — збуджено сказав Філіпс.
Водій лише подивився на нього.
— Рушайте! — наполегливо повторив Філіпс.
Чоловік знизав плечима й відпустив гальма.
— Ви з поліції?
Мартін не відповів, відчуваючи, що менше він говоритиме, тим краще. Вернер вийшов на розі П’ятдесят другої стріт і Другої авеню. Мартін не доїхав до рогу футів сто й бігцем рушив до кінця кварталу, вишукуючи очима трупаря. Вернер зайшов до крамниці, що містилася на третьому поверсі. Вона звалася «Все для сексу» і дуже стриманим екстер’єром разюче різнилася від книгарні на Сорок другій стріт. Озирнувшись, Філіпс помітив, що цей заклад розташувався серед антикварних крамничок, фешенебельних ресторанів і дорогих магазинів. Підвівши очі, зрозумів, що в будинках цих жили представники середнього класу. Сусідство гарне.
Вернер з’явився з дверей у товаристві якогось чоловіка. Той сміявся і тримав руку на трупаревому плечі. Вернер усміхнувся і потиснув чоловікові руку. Тоді рушив Другою авеню. Філіпс пішов за ним, витримуючи безпечну відстань.
Якби, вирушаючи за Вернером, Філіпс передбачав, що операція буде така складна й тривала, він би від неї відмовився. Але тепер він не полишав надії, що одіссея все ж таки скінчиться. Та Вернер не збирався її скорочувати. Він перетнув Третю авеню, прямуючи до П’ятдесят п’ятої стріт, де зайшов до маленького будинку, захованого в тіні хмарочоса зі скла й цементу. Це був бар що, здавалося, зійшов з фотографії двадцятих років.
Зваживши всі за й проти, Філіпс пройшов за трупарем, боячись, що може його проґавити. На превеликий подив Філіпса, заклад, попри пізню годину, був повен пожвавлених відвідувачів, і йому довелося проштовхуватися досередини. Це був один із поміркованих за цінами барів для самотніх людей — ще один бік міського життя, досі не знаний Філіпсові.
Швидко пробігши поглядом натовп у пошуках Вернера, Філіпс зі здивуванням помітив його просто праворуч від себе. Той тримав кухоль пива й усміхався якійсь секретарці-блондинці. Філіпс нижче насунув кепі на обличчя.
— Де ти працюєш? — поцікавилася секретарка. Вона кричала, щоб її чули крізь гамір голосів.
— Я лікар, — сказав Вернер. — Патолог.
— Справді? — здивувалася секретарка. На неї це очевидно справило враження.
— Робота має свої позитивні й Негативні сторони, — потвердив Вернер. — Звичайно доводиться працювати допізна, але, може, тобі захочеться коли-небудь випити?
— З величезним задоволенням! — прокричала блондинка.
Мартін притиснувся до стойки, розмірковуючи, чи знає ця дівиця, в що вплутується. Він замовив одне пиво, і, працюючи ліктями, пробився до задньої стіни, де знайшов місце, звідки міг спостерігати за Вернером. Сьорбаючи пиво, Мартін відчував недоладність ситуації, в якій опинився. Після стількох років навчання й роботи він сидів опівночі в барі для самотніх людей, вистежуючи дивного суб’єкта з моторошно-нормальною зовнішністю. Справді, озирнувшись на всі боки, Філіпс був уражений, наскільки сильно Вернер схожий на усіх цих бізнесменів та адвокатів.
Узявши номер телефону секретарки, трупар допив пиво, зібрав свої речі й на Третій авеню знову сів до таксі. Мартінові довелося посперечатися з водієм свого таксі, вмовляючи його їхати за машиною Вернера, але п’ятидоларовий папірець вирішив суперечку на його користь.