Він затамував подих, щосекунди чекаючи, що між колонами перед ним з’являться силуети людських фігур.
11
Деніс Сенгер прокинулася відразу. Вона лежала нерухомо, ледве дихаючи й прислухаючись до нічних звуків. Кров стукотіла в скронях, відбиваючись від адреналіну, яким надниркові залози щедро накачали її організм. Вона знала, що прокинулася від якогось чужорідного звуку. Але він не повторювався. Чулося тільки фурчання її древнього холодильника. Дихання повільно поверталося до норми. Навіть холодильник, востаннє гучно струснувшись, віддав квартиру у владу тиші.
Повернувшись і подумавши, що, мабуть, їй просто наснилося щось страшне, вона зрозуміла, що треба сходити до вбиральні. Тиск у сечовому міхурі поступово збільшувався, аж поки терпіти стало несила. І хоч як їй не хотілося, довелося вставати.
Витягнувши себе з теплого ліжка, Деніс прочалапала до вбиральні. Піднявши нічну сорочку, вона опустилася на холодне кружальце унітазу. Світло вона не вмикала й не причиняла дверей.
Адреналін, напевно, придушив реакцію сечового міхура, і їй довелося кілька хвилин сидіти, перш ніж потекла сеча. Не встигла вона випорожнитися, коли почула глухий стук, наче хтось ударив по стіні в сусідній кімнаті:
Деніс напружила слух, намагаючись уловити ще якісь звуки, але все в квартирі було тихо. Зібравши всю сміливість, вона рушила в хол подивитися на вхідні двері. З полегшенням побачила, що замок безпеки на місці й не пошкоджений.
Вона повернулася й пішла до спальні. І якраз у цей час відчула протяг, що віяв на ноги, й тихий шурхіт папірців, які вона приколювала до стіни, щоб не забути, що слід зробити. Вона знов повернулася в хол і зазирнула в темну вітальню. Вікно на пожежні сходи у вентиляційній шахті було відчинене.
Деніс намагалася не панікувати, але думка про те, що хтось може залізти до її квартири, була найстрашнішою відтоді, як вона оселилася в Нью-Йорку. Майже місяць після переїзду вона дуже погано спала. І зараз, бачачи широко розчинене вікно, відчула, що найжахливіші кошмари здійснюються. Хтось був у її квартирі!
Слухаючи, як годинник відлічує секунди, вона згадала, що в квартирі два телефони. Один біля ліжка, другий в кухні на стіні, просто перед нею. Вона зробила широкий крок, відчуваючи ногами потрісканий лінолеум. Проходячи повз раковину, схопила маленький кривий ніж. Спалах неяскравого світла ковзнув коротеньким лезом. Ця крихітна зброя повернула Деніс оманливе відчуття безпеки.
Простягнувши руку до стіни поруч з холодильником, вона зняла телефонну трубку. Цієї ж миті старий холодильник ввімкнувся і з шумом, подібним до гуркоту підземки, повернувся до життя. Оскільки її нерви й так були гранично напнуті, цей шум злякав її, і, кинувши трубку, вона ладна була пронизливо закричати.
Але перш ніж вона встигла зойкнути, чиясь рука схопила її за шию і з величезною силою підняла в повітря. Сили залишили її. Руки безживно повисли, й маленький кривий ножик зі стукотом упав на підлогу.
Її перекинули на сто вісімдесят градусів, наче ганчір’яну ляльку, і швидко потягнули через хол. Ноги її ледве торкалися підлоги. Коли її втягнули до спальні, вона побачила кілька спалахів, боком голови відчула пекучий жар і почула постріли з пістолета з глушником.
Кулі вдарили в купу ковдр на її ліжку. Останній грубий стусан жбурнув Деніс на коліна, в той час як чиясь рука відкидала ковдри.
— Де він? — закричав один із нападників. Інший відкривав дверцята стінної шафи.
Зіщулившись від страху на підлозі біля ліжка, вона подивилася вгору. Перед нею стояли двоє чоловіків у всьому чорному із широкими шкіряними поясами.
— Хто? — видушила вона слабким голосом.
— Твій коханець, Мартін Філіпс.
— Не знаю. В лікарні.
Один з чоловіків підхопив її і жбурнув на ліжко.
— В такому разі ми почекаємо.
Для Філіпса час минав наче вві сні. Після пострілу він нічого не чув. Ніч була тиха, як не брати до уваги машин, що зрідка проїздили вулицею за дитячим майданчиком. Пульс його вгамувався, але все ще важко було зібратися з думками. Тільки тепер, коли стало розвиднюватися, мозок його знову запрацював. Він міг краще роздивитися навколо. На майданчику стояло кілька бетонових урн, зроблених під валуни. Прилетіли голуби, й кілька опустилися на тіло, простягнене на дні сухого басейну.
Мартін поворушив затерплими ногами. Поступово до нього стало доходити, що труп на дитячому майданчику являв для нього нову загрозу. Скоро викличуть поліцію, а після подій минулої ночі думка про служників закону навіювала жах.