Пройшовши крізь основну залу-чекальню, Філіпс звернув до відділення, що обслуговувало штат і студентів університету. Приміщення ще не прибирали, скрізь було розкидано папери й стояли переповнені попільнички. У тьмавому світлі все навколо виглядало безвинно й нормально.
Філіпс спробував відкрити стіл реєстраторки, але він був замкнений. Посмикав обоє дверей позаду столу — вони теж не відчинилися. Але замки були простенькі — треба було тільки встромити ключ у проріз. На столі реєстраторки лежала пластмасова лінійка, і з її допомогою вдалося відімкнути одні з дверей. Мартін увійшов до приміщення, причинив за собою двері й увімкнув світло. Він стояв у тому коридорі, де розмовляв з лікарем Гарпером. Ліворуч були два кабінети, а праворуч — лабораторія або підсобне приміщення. Мартін вирішив почати з кабінетів. Повільно водячи дозиметром, він обстежив обидві кімнати, засовуючи прилад у кожну шафку чи нішу. Він перевірив навіть гінекологічне крісло. Нічого. Все було чисте. В лабораторії він проробив те ж саме. Почав з двоповерхових шафок, висував шухлядки, заглядав у коробки. В кінці кімнати перевірив велику шафу з інструментами. Ніде ніяких слідів радіоактивності.
Вперше стрілка зрушила з місця, коли він дійшов до сміттєвого відра. Показник був дуже низький і абсолютно нешкідливий, але все одно — це була радіація. Поглянувши на годинник, Філіпс відзначив, що час спливає швидко. За півгодини він муситиме зателефонувати Деніс. Він вирішив, що віддасться в руки ФБР, тільки переконавшись, що Сенсон не тримає її заручницею.
Зафіксувавши радіоактивність у кошику для паперів, він вирішив іще раз пройтися лабораторією. Але нічого не виявив, поки не повернувся до настінної шафи. На нижніх полицях лежали білизна й халати, а на верхніх було складено речі, необхідні для лабораторії, й канцелярське приладдя. Під полицями стояв ящик з брудною білизною. Коли Філіпс опустив дозиметр до самої підлоги, стрілка знов трохи відхилилася, реєструючи слабкий рівень радіоактивності.
Мартін вивернув на підлогу брудну білизну й перевірив її. Нічого. Опустивши щуп у порожній ящик, Мартін знову побачив, як біля дна стрілка відхилилася. Він нахилився й засунув руку під полиці. Стінки й дно ящика були пофарбовані під дерево й здавалися суцільними. Мартін кулаком ударив по дну й відчув вібрацію. Ретельно простукав усю поверхню. Коли дійшов до далекого кута, дощечка трохи піднялася і знов опустилася на місце. Натискаючи на те ж місце, Мартін підняв дно ящика і зазирнув у заглиблення під ним. Там лежали два свинцеві контейнери зі знайомими трафаретами, що попереджували про радіоактивність.
На обох контейнерах наліпки свідчили про те, що вони надійшли з Брукхей— венської лабораторії, яка виробляла медичні ізотопи. На одній наліпці все можна було прочитати. В контейнері зберігалась 2-(18 Ф) флюоро-2 дезокси-Д-глюкоза. Друга наліпка була наполовину обірвана, але можна було розібрати, що там теж міститься якийсь ізотоп дезокси-Д-глюкози.
Мартін, кваплячись, відчинив обидва контейнери. Перший, з цілою етикеткою, був помірно радіоактивний. Але другий контейнер із значно товщими свинцевими стінками змусив дозиметр збезуміти. Що б там не містилося, рівень радіоактивності був дуже високий. Філіпс закрив і запечатав контейнер. Після цього він заштовхав білизну в ящик і зачинив двері.
Мартін ніколи не чув про жодну з виявлених сполук. Але сам факт, що вони опинилися в гінекологічній клініці, був достатньою підставою, щоб поставитись до них з найвищою підозрілістю. За радіоактивними матеріалами, що використовувались у променевій терапії, для діагностики, чи в дослідних роботах, у лікарні здійснювався найсуворіший контроль. У гінекології нічого такого не робилося. Тепер Філіпсові слід було з’ясувати, для чого застосовувалась дезокси-глюкоза.
З дозиметром у руках Філіпс сходами спустився в підвальне приміщення. Опинившись у тунелі, мусив сповільнити ходу, щоб не привертати уваги студентів-медиків. Але коли дістався до нового будинку медичного факультету, знову заспішив і вбіг до бібліотеки, важко дихаючи.
— Дезокси-глюкоза, — задихаючись, виговорив він, — мені необхідно прочитати про неї. Де можна?
— Не знаю… — сказала злякана бібліотекарка.
— Лайно, — вилаявся Філіпс, повернувся й рушив до каталога.
— Спробуйте дізнатися в консультанта, — кинула йому вслід жінка.